Мандрищук Руслана. Я темряву зітханнями порушу : вірші. – Львів : Каменяр, 2011. – 76 с. : іл. – Обкладинка м’яка. Пропонована читачам збірка – стоголосе відлуння напрочуд ніжного внутрішнього світу авторки, безкрайнього космосу її душі. Сторінки книжки поетеса вміло засіяла добірними перлинами: вірою в Господа і людей, надією на кращу долю, чуттєвою материнською любов’ю. Композиційно книжка складається із таких поетичних циклів: «Між берегами днів», «Рубаї», «З глибин мого серця», «Душі моєї переливи». Замовити книгу в нашому Магазині

Із збірки Руслани Мандрищук «Я темряву зітханнями порушу»:

Усім, хто дивиться і бачить

Vanitas vanitatum et omnia vanitas –суєта суєт, і все суєта (лат.).

Прожито день сьогодні знову,

Як інші всі буденні дні,

Закінчено пусту розмову,

Затихло море біготні.

Усі брудні і дикі речі, –

Для чого ці пусті слова?

І знов готуєшся до втечі,

А кожен день – тюрма нова.

Втекти б від хижих диких звірів,

Втекти б від себе і людей,

Від всіх бездарних бузувірів,

Від їх тупих, нудних ідей.

Еклезіаст сказав не марно:

«Життя – то суєта суєт».

Усе іде кудись захмарно,

А смерть готує пірует…

А ми живем, хоча і знаєм,

Що все – марнота із марнот,

І кожен день на щось міняєм,

Дотримуючись всіх «чеснот».

Себе скуєш, потопчеш волю,

І ґратулюєш на сарказм,

Ти думаєш про щастя й долю,

Та все це ницість і маразм.

І, ніби, ти живеш, радієш,

Та це лиш видимість пуста.

І розум маєш, та не вмієш

Побачить скарб… лиш глупота.

Усе пусте… усе даремне…

Для чого жити, існувати

І будувати царство темне,

Себе топтати й катувати?

Над тіло все ж душа важніше, –

Її б одіти в чистоту,

Вдихнуть любові чимскоріше

І поселити доброту.

Якщо вже ти живеш на світі,

Не бійсь любити і страждати.

Якщо вже ти живеш на світі,

Умій себе комусь віддати.

25 червня 2004 р.