 |
Дальнич Василь. Білий крик: поезія. – Львів : Каменяр, 2011. – 161 с. : іл. – Обкладинка м’яка. Нову книжку сучасного автора, що проживає на Львівщині, склали поезії різних років. Тут читач знайде і мальовничі описи природи рідного краю, і глибоку чуттєвість людських стосунків, і, звичайно ж, гостроактуальні політичні колізії, які турбують чи не кожного з нас. Своєрідним доповненням збірки є переклади автора, а також веселі, продиктовані самим життям, гумористичні оповідки. Поетична збірка композиційно складається із тематичних блоків «Різноліття», «Резюме», «Переклади», «Веселим пером», окремої уваги варта історико-патріотична поема «Дорога». |
Ніч в горах
Застигла вічність в небесах
І тихо ніч гойдають зорі.
Немов підвішений на цвях,
Ліхтарить місяць на просторі.
І то його хтось надкусив…
Ледь блимає старий щербатий.
Ніч в горах…
Й такої краси
Нема ніде, як у Карпатах.
Торуєм новітні стежки,
Долаєм незнані вершини…
Націливши в небо вершки,
Дрімають шпильчасті ялини.
13. 09. 2009
Петрович
Йде Петрович на город –
Все один, без бабки…
Від зела аж кривить рот
І несе дві сапки.
– Добрий день, – кажу йому, –
Бог вам в поміч нині.
І підходжу й руку тисну
Трудовій людині.
– О, напевно, буде фертик
З тими бур’янами.
Мабуть, жінка вийде перти
Того «плуга» з вами.
– Як би так… – зітхнув сусід, –
І могла старенька,
То не горбився б так дід
З самого раненька.
– А навіщо сапки дві? –
Вже кидаю в спину.
Дід спинивсь й на голові
Почухав чуприну:
– Та навіщо, кажеш, дві?
Та тягну на зміну…
Вони також ледь живі
Й натуристе віно.
Гуморисом був старий
І згадався вкотре:
Б’є сапугою пирій
Без своєї Мотрі.
