Сорока Петро. Пам’яті навперейми. — Тернопіль: Джура, 2001. — 104 с.
ISBN 966-7497-73-9
Як визначити жанр цієї книги? Я занотовував усе, що лягало на душу, витримуючи, звісно, якусь визначальну лінію стилю, нотував те, що здавалося цікавим мені, хвилювало серце, сподіваючись, що це схвилює і зацікавить інших. Ці нотатки народжувалися протягом 2000 року без певної системи (хоч згодом безліч разів тасувалися) і без якогось визначального плану. Але хіба ми живемо за планом і заздалегідь прагнемо увібгати життя в якусь систему?
Звичайно, це насамперед книга про себе, у ній багато сповідального, переломленого крізь призму сльози, тут відбита моя душа, спіймані у щасливу хвилину думки і сподівання. А ще візи, медитації, алюзії — все, чим наповнене життя кожної людини. Подекуди вкраплював фрагменти листів відомих письменників, поетів, видавців, просто небуденних людей, доцільність чого, сподіваюся, доводити нетреба. Можливо, не позбавлені інтересу і описи деяких подій, зустрічей і розмов.
Дотримуюся думки, що письменник тільки пише, але душу в його текст вдихає Господь. Чи є душа в цієї книги, сказати може тільки читач.