В Газеті "Високий Замок" вийшла стаття присвячена цій події
«Перші віршики вчилася писати під пильним оком бабусі»
стаття Галини Яреми
На поетично-музичному вечорі «Вечірнє рандеву» у Театральному центрі «Слово і голос» Ганна Василів представила свою першу збірку поезій
Це і справді була легка здибанка — рандеву шанувальників доброї музики і якісної поезії. Молода поетеса Ганна Василів видала свою першу книжку віршів «Вечірнє рандеву», яку представила у супроводі талановитих музикантів. Скрипаль Богдан Дворник, акордеоніст Юрій Ковальов та гітарист Сергій Гурін супроводжували вечір музичними композиціями. Участь у презентації «Вечірнього рандеву» взяв директор видавництва «Каменяр», у якому вийшла друком збірка, Дмитро Сапіга.
Я бачила, як Ганна хвилювалася. Навіть Дмитро Сапіга пожартував: «Ти ж не на іспиті». Але, мабуть, для Ганни цей вечір був навіть складнішим, ніж іспит, адже у залі слухали поезію найрідніші люди — мама Алла, чоловік Олег, який того дня святкував день народження, сини Андрій та Матвій. А ще співробітники, друзі, родина… Як і коли випускниця геологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка, геохімік за спеціальністю, керівник відділу одного з торговельних центрів почала писати вірші, чому вирішила видати їх збіркою, журналістка «ВЗ» запитала у «винуватиці» вечора Ганни Василів.
— Книжку «Вечірнє рандеву» я готувала протягом трьох років, — каже Ганна. — Написала її за кордоном. Так склалося життя, що кілька років тому я жила у Литві, де й писала цю поезію. У збірці - понад 100 віршів.
— А коли написали свій перший вірш?
— Любов до слова мені прищеплювали змалку. Бабуся Тетяна і мама Алла за освітою філологи. Перші віршики я вчилася писати під пильним оком бабусі, згодом були перші юнацькі захоплення, відповідно, й перше кохання, що дало поштовх до написання ліричних віршів. Річ у тім, що перше кохання не було взаємним, це був мій біль у 16 років, який і вилився на папір. Деякі з цих віршів також увійшли до цієї збірки.
— Під час представлення «Вечірнього рандеву» почула від вас, що готуєте вже й другу збірку. Це теж буде лірика зі сумними нотками?
— У зв’язку з подіями, які випали на долю нашої країни, наступна збірка тематично відрізнятиметься від першої. Назву я ще не придумала. Поезія присвячена нашим захисникам. Один із моїх друзів, який зараз на фронті, любить поезію, а мої вірші читає хлопцям, з якими боронить нашу країну від агресора. Каже, що мої вірші хлопців зігрівають. Для мене це дуже дорого… Звісно, у другій збірці будуть і романтичні вірші, бо як то жити без кохання.
— Коли вам найкраще пишеться — вдома, на відпочинку, чи коли йдете вулицею?
— На жаль, вдень чомусь не пишеться. Усі мої вірші народжені ввечері, вночі і навіть під ранок. А ще можу написати після якогось стресу.
— У Театральному центрі «Слово і голос», як правило, відбувалися музичні вечори…
— Так, поезія у поєднанні з музичним супроводом звучала у цих стінах вперше. Це у скрипаля Богдана Дворника виник такий задум поєднати музику, скрипку і поезію після того, як прочитав мій вірш про музику, Музу і скрипаля. Богдан виступив і режисером дійства.