Жінка
(вірш Юрія Липи)

Так, знаю я тебе, як Ти себе не знаєш,
Так, брала я тебе на руки ще малого,
Дивилася на тебе, як ти ріс і бавивсь,
Як став мужчиною, став коло мене поруч.

Молитва за кохану жінку
(вірш Юрія Липи)

О Боже, світлом Ти — у всьому,
І Твій закон — у кожнім дні, —
Прислухайсь голосу мойому
І в болю поможи мені.

Вогню нерівности дай міру
У тілі вутлому її,
Дай опановання і віру,
Очисти духа для сем’ї.

Марії Липі
(10. 1. 1935)
(вірш Юрія Липи)

Нехай світ радіє,
Що серед людей
Були Ви, надіє
Сердець.

Це ж Ваші жіночі очі
Кохали батька і сина, —
І Україна,
Широка, промінна,
З Ваших очей

Монах і Смерть
(вірш Юрія Липи)

Монах:
— Смерть — мій учитель, мій брат і мій рід,
З смерти зродивсь я, до смерти — мій хід.
Все, що — глибоке, то смерти слова,
Все, що найкраще, то смерти жнива.

Смерть:
— Сам ти родився на світ,
Сам попрощаєшся з ним, —
Не продай же себе ні за радости цвіт,
Ні за труду плід,
Ні за слави дим —
Будь твердим!

Призначення
(вірш Юрія Липи)

Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі,
В одній хвилині з’явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.

Хорал Бетговена
(вірш Юрія Липи)

Хай небо хвалить Творця не словом,
А громом Його ім’я,
Всі землі й води — Його престолом,
О муже гордий, глянь!

Хто держить рух неба, незлічені зорі,
Хто сонце провадить в простір,
Що сяє воно в іскристім просторі,
Мов вийшов з шатра богатир.

* * *
(вірш Юрія Липи)

Ввійди до церкви. Ріжноколірово
Горять серця довкола, плинуть гимни в світлі.
Стань — наче в райдузі, і жди, мов наречений,
Котра хвилина — брама.
А пізнавши — йди

Пануй
(вірш Юрія Липи)

Пануй, пануй, пануй над вільною землею,
Велика Націє із берлом і мечем!

Суд Сірка
(вірш Юрія Липи)

Гудуть літаври, тнуть піщалки, сурми грають,
В степу широкому розлігся голос війська, —
То сам Сірко кошовий з славним товариством,
Веде звитяжну Січ із Кримського походу.
Вертається не сам — з ним тисячі втікають
З полону злого визволених бранців,—
Лицарського меча найбільша нагорода.

Лоїв
(вірш Юрія Липи)

Мушкети Лоєва замовкли. Ніч прийшла
І в смутку розметалася на сонці.
Промовив князь Литви: — Рушаймо! Тане мла,
Не відкликаються завзяті оборонці!

І полк німецький засік перейшов,
Гусарія за німцями ступою,
За кіньми ноші князя; корогов
Плила за ним ходою звитяжною.

Київські легенди
(вірш Юрія Липи)

1. ПРО ШЕВЦЯ КОЖУМ’ЯКУ

Ой і славен Київ
Та по всій Україні,
Та й на цілий світ
Від віку і донині,
І до кінця літ.

Увесь Київ у татарській неволі,
Тільки швець Кожум’яка на Подолі

Шкуру мне,
Реміння тне,
Тяжку пісню співає.

Дочірні категорії