"Каменярівські зустрічі №52"
на нашому youtube каналі
В цьому випуску ми продовжуємо розповідь про одного звитяжця української історії, української філософії, українського мислення, української громадської діяльності, красного письменства зрештою розповідь про людину, яка вісімдесят років тому лихою кагебісткою рукою була відправлена на той світ у вічність це Юрій ЛИПА. Продовжуємо проект Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?.. На сайті видавництва "КАМЕНЯР" ми публікуємо уривки з творів Юрія ЛИПИ.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=S0yGIHZFAEQ
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
"Каменярівські зустрічі №11"
на нашому youtube каналі
Цей випуск присвячений вшануванню пам'яті видатного Українського мисленника, історіософа, геополітика, громадянського діяча, лікаря, письменника та літературознавця — Юрія ЛИПИ (5 травня 1900 року — 19 серпня 1944 року). Вшанування уродин Івана Франка (27 серпня 1856 року — 28 травня 1916 року), та представлення наших видань.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання —https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=uzJ7ZTN_jLk
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Юрій_Липа
Детальніше: Каменярівські зустрічі #11 | Юрій Липа | Іван Франко | Степан Бандера
"Українська жінка" - стаття Юрія Липи,
написана 1938 року, в якій автор розглядає питання
ключової ролі жінки у становленні українського роду
Про Юрія ЛИПИ ► тут
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=z2pTi2T8YJ8
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
Через два тижні Липи перебираються з Бунова на хутір Іваники. Ближче до лісу, на поміч своїм хлопцям, що воювали тоді за волю України, під їх охорону.
Був уже серпень, Спаса. В свято вся сім’я була в саду господаря Степана Кобилецького, в якого зупинилися на постій.
Раптом на вигоні, недалеко від саду, появилась бричка з військовими. Під’їхали ближче. Було їх четверо: два офіцери й два солдати совєтської армії. Вийшли з брички й попрямували в сад. Підійшли до Юрія Липи з коротким наказом: «Собірайся, ти нам нужен как врач». «Куди ви його забираєте?» – спитала переполохана мама Галина. Один з офіцерів відповів: «Не бойся, даю тебе чєстноє слово савєтскаво афіцера, што через два часа твой муж будєт здєсь». Отаке воно «савєтскоє чєстноє слово»: татуся рідного ми більше не бачили.
У той сам час Євген Маланюк малював Україну як безсилу бранку, яку на кожному роздоріжжі ґвалтував хижацький наїзник. Україна Донцова була «бестією без голови». Оптиміст Липа хотів збудити національну гордість».
При заснуванні «Танка» в Юрія Липи були великі й райдужні надії. «Пані Наталю! – пише він 1929 року в листі до Лівицької. – Певне, Ви дістали картку про засновання «Танка» (назва Маланюка) – групи націоналістів-літераторів. Літератур. Н. Вістник, можливо, що упаде, – тоді нехай не думають большевики і всяка большещанствующа дрянь, що нема на них міцного п’ястука. В кожному разі, як не журнал, то збірник повинні ми видати...»
Корпорація «Чорноморе» мала два статути: один – явний, культурноосвітницький, другий – таємний, що мав за мету, завдання – виховання української еліти, керівників майбутньої Української держави, дипломатів. Була ще одна ділянка діяльності організації «Чорноморе» – це видавнича діяльність. Її видавнича спілка мала назву: «Український Чорноморський інститут», згодом – «Український океанічний і суходольний інститут». Про видання цих інституцій схвально обізвався митрополит Андрей Шептицький, в одному з листів до Юрія Липи (від 29.12.1942 р.) він пише: «...Добре, що можу до найщирішої подяки долучити для Вас і для Чорноморського інституту щирі побажання на Новий рік і Різдвяні свята. Дякую Вам і за те, що відновили давнє знайомство, перерване вже трилітньою війною...»
Восени 1918 року у Кам’янці на Поділлі відкрито перший Український державний університет на чолі з ректором проф. Іваном Огієнком. Туди поступає вчитись восени 1919 року Юрій Липа. Провчився він на юридичному факультеті два семестри, був одночасно й редактором університетського журналу «Нова думка». В той час у Кам’янці разом з урядом УНР перебуває Іван Липа. Згодом батько й син разом з урядом емігрують до Тарнова (Польща). Сім’я Липів – мама Марія Липа, бабуся Анна Липа – залишились в Одесі. Бабуся Анна померла в Одесі в 1921 році, мати – вчителька народної школи, філолог, авторка граматики української мови, що так і не була видана за радянських часів, любляча Юрасева мати Марія Липа, вірна подруга й помічник свого чоловіка, – померла в Одесі від менінгіту в 1935 році, не побачивши більше сина й чоловіка.