"Українська жінка" - стаття Юрія Липи,
написана 1938 року, в якій автор розглядає питання
ключової ролі жінки у становленні українського роду
Про Юрія ЛИПИ ► тут
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=z2pTi2T8YJ8
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
Через два тижні Липи перебираються з Бунова на хутір Іваники. Ближче до лісу, на поміч своїм хлопцям, що воювали тоді за волю України, під їх охорону.
Був уже серпень, Спаса. В свято вся сім’я була в саду господаря Степана Кобилецького, в якого зупинилися на постій.
Раптом на вигоні, недалеко від саду, появилась бричка з військовими. Під’їхали ближче. Було їх четверо: два офіцери й два солдати совєтської армії. Вийшли з брички й попрямували в сад. Підійшли до Юрія Липи з коротким наказом: «Собірайся, ти нам нужен как врач». «Куди ви його забираєте?» – спитала переполохана мама Галина. Один з офіцерів відповів: «Не бойся, даю тебе чєстноє слово савєтскаво афіцера, што через два часа твой муж будєт здєсь». Отаке воно «савєтскоє чєстноє слово»: татуся рідного ми більше не бачили.
У той сам час Євген Маланюк малював Україну як безсилу бранку, яку на кожному роздоріжжі ґвалтував хижацький наїзник. Україна Донцова була «бестією без голови». Оптиміст Липа хотів збудити національну гордість».
При заснуванні «Танка» в Юрія Липи були великі й райдужні надії. «Пані Наталю! – пише він 1929 року в листі до Лівицької. – Певне, Ви дістали картку про засновання «Танка» (назва Маланюка) – групи націоналістів-літераторів. Літератур. Н. Вістник, можливо, що упаде, – тоді нехай не думають большевики і всяка большещанствующа дрянь, що нема на них міцного п’ястука. В кожному разі, як не журнал, то збірник повинні ми видати...»
Корпорація «Чорноморе» мала два статути: один – явний, культурноосвітницький, другий – таємний, що мав за мету, завдання – виховання української еліти, керівників майбутньої Української держави, дипломатів. Була ще одна ділянка діяльності організації «Чорноморе» – це видавнича діяльність. Її видавнича спілка мала назву: «Український Чорноморський інститут», згодом – «Український океанічний і суходольний інститут». Про видання цих інституцій схвально обізвався митрополит Андрей Шептицький, в одному з листів до Юрія Липи (від 29.12.1942 р.) він пише: «...Добре, що можу до найщирішої подяки долучити для Вас і для Чорноморського інституту щирі побажання на Новий рік і Різдвяні свята. Дякую Вам і за те, що відновили давнє знайомство, перерване вже трилітньою війною...»
Восени 1918 року у Кам’янці на Поділлі відкрито перший Український державний університет на чолі з ректором проф. Іваном Огієнком. Туди поступає вчитись восени 1919 року Юрій Липа. Провчився він на юридичному факультеті два семестри, був одночасно й редактором університетського журналу «Нова думка». В той час у Кам’янці разом з урядом УНР перебуває Іван Липа. Згодом батько й син разом з урядом емігрують до Тарнова (Польща). Сім’я Липів – мама Марія Липа, бабуся Анна Липа – залишились в Одесі. Бабуся Анна померла в Одесі в 1921 році, мати – вчителька народної школи, філолог, авторка граматики української мови, що так і не була видана за радянських часів, любляча Юрасева мати Марія Липа, вірна подруга й помічник свого чоловіка, – померла в Одесі від менінгіту в 1935 році, не побачивши більше сина й чоловіка.
У Львові, а згодом в Одесі та Києві оживають імена Івана та Юрія Липів, імена батька й сина. Обидва лікарі, обидва письменники, колись знані й забуті в радянські часи, – як сказав письменник Валерій Шевчук на ювілейному вечорі в Києві, – забуті четвертою ступінню забуття. Могилки притоптані й пісочком присипані. Та нічого в цьому світі не сховаєш і все з часом вияснюється, оживає. Так сталося з моїм Родом, так сталося з Україною.
Ім’я Юрія Липи ще мало відоме на сході України. А писати про нього почав у 1989 році в Києві історик Василь Марочкін. Його стаття в київській газеті «Молода гвардія», під назвою «Ех, виорю небо орлами...», стала для мене начебто візитною карткою, яка відчиняла тоді мені двері і до спецсховищ бібліотек, і до переполоханих людських сердець.
Це був початок пошуків, котрі не скінчились й донині. І хто знає, коли скінчиться ота моя «хресна дорога» в пошуках рідного батька, може, й ніколи. Бо була це людина, яку не можна всю до дна розгадати навіть тому, хто його знав, а мені тепер, читаючи й слухаючи спогади різних людей, хіба що інтуїтивно вдається вловити характер і велич духа та розуму рідного батька.
“Українська раса” - праця Юрія Липи 1937 року,
в якій він, спираючись на дослідження українського історика і етнографа,
Вадима Щербаківського, впроваджує поняття “української раси” - роду із особливим характером,
відмінного від інших націй (автор акцентує увагу, що йдеться не про “вищість” чи “виключність”,
як у германців того періоду, а про "відмінність",
однак природним є любити і вважати свій рід, родину кращою).
Свідомість власної раси в українців (У оригіналі праці назви розділів відсутні, їх додано для зручності).
“Тепер лишень роки небезпеки й проб для України показали,
що нарід мусить мати свій характер і має кожен,
і що обов’язком еліти є пізнати і культивувати
й досконалити характер власного народу.
Всі народи й раси відчувають небезпеку довкола себе як найглибше.
А в пізнанню себе є найсильніша зброя.
Вона дає можливість творити події, і не тільки підлягати їм”
(Юрій Липа, “Українська раса”).
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=22Ccpmkncug
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
02 серпня 2024 року в Яворівській міській бібліотеці імені Юрія ЛИПИ
відбулися Липівські читання - "Актуальність державотворчих ідей Юрія Липи в контексті сьогодення".
Мета – вшанування історичної пам’яті та збереження імені Юрія Липи та актуалізації його спадщини.
Юрій Липа відноситься до тієї когорти українських національних діячів, які своїм життям і смертю продемонстрували
вищий ступінь жертовного служіння Україні.
Надзвичайно плідна та багатогранна постать
в історії української культури і літератури ХХ століття.
Лікар і громадсько-політичний діяч, поет, прозаїк, історіософ і політолог, він залишив по собі величезну творчу спадщину.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=Y1ByGGxGn7c
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
Детальніше: Липівські читання - Актуальність державотворчих ідей Юрія Липи в контексті сьогодення
"Каменярівські зустрічі №49"
на нашому youtube каналі
В цьому випуску ми починаємо нову розповідь про одного звитяжця української історії,
української філософії, українського мислення, української громадської діяльності,
красного письменства зрештою розповідь про людину,
яка вісімдесят років тому лихою кагебісткою рукою була відправлена на той світ у вічність це Юрій ЛИПА.
Цим відео ми започатковуємо проект Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?..
https://www.youtube.com/watch?v=lHXoOo6cepE
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
Детальніше: Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?..