Іван Керницький

Мій світ
(Іван Керницький)
(Пролог)
І

Побілів від порохів порозбиваний колесами цісарський тракт, а пухка й їдка перина, що в ній грузну по кістки, так само вперто й без милосердя припікає з-під споду підошви, як і зверху липневий жар пражить зіпріле чоло.
Лінивий клапоть блакиту, а радше покришка з розпеченої цинкової бляхи пристолочила згори дві широкобедрі фоси, що розсілися обабіч сивого гостинця. На придорожнім бодяччу бурмотять сварливі бомки, з-під пороху несміло пахне орішинка.
Рожево-білява орішинка.
Йду.
За мною плентаються сновидами підскубані верби й роздзвонені стовпи телефону з чорними хвостами ластівок на дротах. Десь, понад фосою, скрегоче зубами серп, свищуть зжаті жмені, – о! – знову бебехнув сніп, щось там тріщить, може, свіжа стерня, може, чиїсь крижі. Не бачу, хто там і що там, сліпота очі присіла, гірко і терпко від поту, як від полину. Гортанка мучиться в сильцятах цивілізації, наче в обіймах боаконстріктора, еге: твердий ковнірець і краватка в цяпочки... В’януть в’язи, мліють кости від невинного клуночка і теки, випханої газетним барахлом... На долонях повискакували міхурі...
Тяжко!..

12 серпня 2025 року
112 річниця з дня народження
українського письменника, драматурга,
фейлетоніста, журналіста, гумориста,
члена Президії Об'єднання українських письменників «Слово»,
ініціатора допомогового фонду при Об'єднанні,
співробітник пресових видань Тиктора у Львові
Івана КЕРНИЦЬКОГО 
Іван Керницький 
ІВАН КЕРНИЦЬКИЙ
(12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року)


Видавництво "КАМЕНЯР" вшановує пам'ять видатного Українця Івана Керницького
і розпочинає викладати на нашому сайті уривки його творів у розділі ВИДАТНІ Українці


Його життя та багатогранна спадщина є яскравим прикладом незламного духу, любові до рідної землі та невтомної праці на благо української культури. Іван Керницький залишив нам у спадок низку глибоких, пронизливих творів, які й досі резонують у серцях читачів, висвітлюючи важливі моральні та суспільні питання. Його п'єси не сходили зі сцен театрів, а проза захоплювала своєю щирістю та життєвістю.

У цей знаменний день ми згадуємо його внесок у розвиток української літератури, його відданість ідеалам справедливості та свободи. Творчість Івана Керницького є невичерпним джерелом мудрості та натхнення для майбутніх поколінь.

Нехай пам'ять про Івана Степановича Керницького живе вічно, а його твори продовжують бути дороговказом для всіх, хто цінує слово, правду та українську ідентичність.
Біографія ІВАНА КЕРНИЦЬКОГО ТУТ

Ікер – емігрант з Львівщини, що став найпопулярнішим письменником за океаном

Письменник був хорошим гумористом, драматургом і журналістом, а після еміграції Іван так майстерно переповідав про Україну іноземцяв, що його визнали одним із найкращих письменників на чужині.

Іван Керницький — ІкерІвана Керницького важко описати якось коротко. Упродовж життя чоловік займався не лише культурною, а й громадською діяльністю.


Однак на Батьківщині про нього чути мало: лише у селі, де він навчався, освітяни облаштували кімнату пам’яті. Тут живуть його нащадки та стараються плекати історію про земляка у будь-який спосіб.

Казка про нерозумне
(Іван Керницький)

Посперечалися одного разу Олівець з Гумкою, хто з них достойніший і потрібніший малому учневі Юрку. А треба вам ще знати, що Олівець дуже гордився своїм чудовим почерком, а Гумка була страшенно вперта.

— Ну, скажи, кому ти потрібна? — насміхався Олівець над Гумкою. — Та ти ні однієї лінії на папері накреслити не зможеш! Хіба можеш ти написати в зошиті таке слово, як "мама", чи "баба", чи хоча б 2×2 = 4?.. А втім — нехай всі тут присутні розсудять і скажуть — хто достойніший: я чи ти?

А в пеналі Юрка були чотири блискучих Пера, дерев'яна Ручка і Ножик для підстругування Олівців. Вони поки що мовчали, бо не мали бажання втручатися в суперечку. Тільки старий, весь у чорнильних плямах дядько Пенал, який уже багато пережив і багато чув і бачив на своїм довгім віку, пробурчав сердито:

— Дурість все це, та й годі!

Роман Горак. «Повернення Івана Керницького»
12.08.2024


Перед пам’ятником Івану Керницькому
упорядник творів письменника Тарас Шах (зліва)
і скульптор Василь Гурнак
Саме тоді, коли минуло 90 років від виходу його першої збірки «Святоіванські вогні» та 40 років від відходу його у вічність, він після довгої розлуки з рідним краєм, наруги та принижень з боку радянської влади, повернувся з чужини у село Суходіл, що за княжим Звенигородом на Львівщині, в якому прийшов на світ 12 серпня 1913 року.