Побілів від порохів порозбиваний колесами цісарський тракт, а пухка й їдка перина, що в ній грузну по кістки, так само вперто й без милосердя припікає з-під споду підошви, як і зверху липневий жар пражить зіпріле чоло.
Лінивий клапоть блакиту, а радше покришка з розпеченої цинкової бляхи пристолочила згори дві широкобедрі фоси, що розсілися обабіч сивого гостинця. На придорожнім бодяччу бурмотять сварливі бомки, з-під пороху несміло пахне орішинка.
Рожево-білява орішинка.
Йду.
За мною плентаються сновидами підскубані верби й роздзвонені стовпи телефону з чорними хвостами ластівок на дротах. Десь, понад фосою, скрегоче зубами серп, свищуть зжаті жмені, – о! – знову бебехнув сніп, щось там тріщить, може, свіжа стерня, може, чиїсь крижі. Не бачу, хто там і що там, сліпота очі присіла, гірко і терпко від поту, як від полину. Гортанка мучиться в сильцятах цивілізації, наче в обіймах боаконстріктора, еге: твердий ковнірець і краватка в цяпочки... В’януть в’язи, мліють кости від невинного клуночка і теки, випханої газетним барахлом... На долонях повискакували міхурі...
Тяжко!..
12 серпня 2025 року
112 річниця з дня народження
українського письменника, драматурга,
фейлетоніста, журналіста, гумориста,
члена Президії Об'єднання українських письменників «Слово»,
ініціатора допомогового фонду при Об'єднанні,
співробітник пресових видань Тиктора у Львові
Івана КЕРНИЦЬКОГО
ІВАН КЕРНИЦЬКИЙ
(12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року)
Видавництво "КАМЕНЯР" вшановує пам'ять видатного Українця Івана Керницького
і розпочинає викладати на нашому сайті уривки його творів у розділі ВИДАТНІ Українці