Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ
МИСЛЕННИК,
ІСТОРІОСОФ,
ГЕОПОЛІТИК,
ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ,
ЛІКАР,
ПИСЬМЕННИК,
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ
Єдина правда, що є, це дивитись у себе, бути самим собою, ставати самим собою...
Як можна інакше дивитися на світ - як не з нутра власної раси? Божеським законом є відчувати своє власне я, свою родину, і цілий свій Рід - найвищим...
Юрій ЛИПА
Апостолом новітнього українства назвали Юрія Липу його друг і перший його бібліограф Лев Биковський, а відтак
упорядники книжки спогадів про нього Юлія та Петро Кіндратовичі. І це твердження справедливо прикладається
до героїчного життя видатного Українця.
Біографія
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ
МИСЛЕННИК,
ІСТОРІОСОФ,
ГЕОПОЛІТИК,
ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ,
ЛІКАР,
ПИСЬМЕННИК,
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ
Єдина правда, що є, це дивитись у себе, бути самим собою, ставати самим собою...
Як можна інакше дивитися на світ - як не з нутра власної раси? Божеським законом є відчувати своє власне я, свою родину, і цілий свій Рід - найвищим...
Юрій ЛИПА
Апостолом новітнього українства назвали Юрія Липу його друг і перший його бібліограф Лев Биковський, а відтак
упорядники книжки спогадів про нього Юлія та Петро Кіндратовичі. І це твердження справедливо прикладається
до героїчного життя видатного Українця.
Біографія
1900, 5 травня - Юрій народився в містечку Старі Санжари (тепер - Полтавська обл.), згодом, влітку 1912 р. - був перевезений в Одесу. Син-одинак Івана Липи - тарасівця - члена таємного «Братства тарасівців», письменника, видавця, засновника клубу «Одеська літературна спілка», виростав в українському середовищі.
1917 - Юрій закінчив 4-ту Одеську гімназію, повний восьмикласний курс. Перші кроки на літературному поприщі: поява першого вірша «Побідний марш». Редагує щоденну газету «Вісник Одеси», випускає брошури: «Союз Визволення України», «Королівство Київське по проекту Бісмарка», «Носіть свої ознаки», «Гетьман Іван Мазепа».
1917, кінець року: відчуваючи загрозу більшовицького перевороту, Юрій Липа вступає до першого пластунського куреня Гайдамацької дивізії, організованого полковником Іваном Луценком та підполковником Всеволодом Змієнком.
1917, грудень - 1918, січень - бере участь у боях із більшовицькими заколотниками на вулицях Одеси.
1918 - після вступу в Одесу українських частин і союзних на той час німецько-австрійських військ Юрій Липа стає заступником командира посталої із місцевого Союзу української молоді Одеської «Січі» колишнього січового стрільця Яніва. У цей час редагує український часопис, співпрацює з періодичними виданнями «Нове життя» (Одеса), «Нова рада» (Київ), «Вільне життя» (Одеса). На сторінках останнього публікує оповідання «Минуле» - чи не перший прозовий твір молодого письменника. Тоді ж перекладає книжку О. Скорописа-Йолтуховського «Табори полонених українців».
1918, листопад - займається організацією першої студентської сотні, до якої ввійшли члени української корпорації, студенти університету. Сотня допомагала військам Директорії УНР здобути Одесу.
1918, останні дні року - разом із батьком переїжджають у Київ, а згодом - через Вінницю -в Кам’янець-Подільський.
1919, восени - початок навчання на юридичному факультеті Українського державного університету (ректор -професор Іван Огієнко), відкритого восени 1918 р. у Кам’янці-Подільському. Провчився тут Юрій Липа два роки. Водночас був редактором університетського журналу «Нова думка». Активно співпрацює з газетою М. Грушевського «Життя Поділля» та щоденною газетою «Українське слово». У цей час усвідомлено стає на шлях літературної творчості, з якою не пориває до кінця свого життя. У Кам’янці-Подільському друкуються його репортажі, поетичні переклади, статті і дописи.
1919, листопад - після зайняття Кам’янця-Подільського польськими військами, Юрій Липа із батьком Іваном Липою подалися на еміграцію, переїжджаючи - з невеликими зупинками у Станіславові, Львові - до Тарнова. Опинились у таборі для інтернованих вояків Армій УНР і УГА, де перебували з осені 1920 по 1922 р.
1920-1922 - початок активної літературної діяльності. Дебют у поезії. Праця репортером у відділі преси і пропаганди уряду УНР на вигнанні, сприяння роботі Товариства допомоги українській еміграції, опікується виданням творів східноукраїнських авторів у львівському кооперативі «Хортиця». У Тарнові Юрій Липа ініціює утворення літературного об’єднання «Сонцесвіт».
1922 - Юрій Липа вступає до Познанського університету, на медичний факультет. Зближується з літературним угрупованням «Митуса», яке складалося із колишніх січовиків. Друкується на шпальтах часописів «Митуса» і «Літературно-науковий вісник». У цей же час за почином Юрія Липи утворюється таємне товариство «Чорноморе», де він обіймає посаду ідеологічного референта.
1923 - у містечку Винники під Львовом помирає батько Юрія - Іван Липа. Похований на місцевому цвинтарі. Могила збереглася до наших днів.
1924 - виходять друком перша поетична збірка Ю. Липи «Світлість» і книга «Світильник неугасимий», присвячена батькові.
1928 - Юрій Липа пройшов однорічний курс навчання у Школі військових підхорунжих польської армії.
1929 - закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті. У цей час багато перекладає (Р.-М. Рільке, Гельдерлін, Ж.-М. Ередіа, А. де Мюссе, Г. де Мопассан та ін.). У цьому ж році Ю. Липа переїздить на постійне проживання у Варшаву, де займається медичною практикою. Створення літературної групи «ТАНК», написання програмного «Листа до літераторів».
1930-ті рр. - на сторінках «Літературно-наукового вісника» (згодом - «Вісника») активно друкуються твори Юрія Липи.
1931 - вихід друком другої поетичної збірки Ю. Липи - «Суворість».
1934 - опублікування в Варшаві роману «Козаки в Московм».
1935 - в Одесі від менінгіту помирає Марія Липа, дружина Івана Липи, вірна його подруга й помічник, яка виховувала з дитячих літ Юрія Липу. Марія Липа була вчителькою народної школи, філологом, авторкою граматики української мови (не була видана).
1936 - виходить у світ тритомник новел Юрія Липи «Нотатник», присвячений національно-визвольним змаганням 1917-1921 рр., а також полемічна брошура «Українська доба» і трактат «Українська раса».
1933-1937 - виходить низка праць Юрія Липи медичної тематики, зокрема підручник «Фітотерапія».
1938 - побачила світ третя поетична збірка письменника - «Вірую», блискучий візрець релігійноїпоезм, наповнена глибокою вірою у незнищимість української душі. Юрій Липа одружився з художницею-галичанкою, дочкою греко-католицького священика з с. Рахиня на Станіславівщині Галиною Захарясевич.
Середина 1930-х рр. - початок 1940-х рр. - вихід у світ історіософських праць Юрія Липи - «Призначення України», «Розподіл Росії», «Чорноморська доктрина».
1940 - створення - разом з І. Шовгенівим, В. Садовським, Л. Биковським, В. Щербаківським - у Варшаві Українського Чорноморського інституту - науково-дослідної установи для вивчення і прогнозування політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності.
1940, травень - ультиматум Юрієві Липі від польських шовіністів з вимогою залишити межі Польщі. Переїзд разом із дружиною і дітьми в Україну, на Яворівщину - в с. Вільшаницю, де протягом трьох місяців мешкають у дядька дружини.
1940, серпень - переїзд до Яворова, на вулицю Святоюрську, помешкання 40. Триває приватна медична практика. Часто буває у Львові, де співпрацює з місцевими літераторами і видавцями.
1940-ві рр., початок - веде активну пошукову краєзнавчу роботу, вивчає Яворівщину, зокрема її звичаї, побут. Виступає з лекціями в Народному домі.
1944, червень - Остання лекція Ю. Липи у Народному домі в Яворові. Незадовго сім’я Юрія Липи переїздить у село Бунів, що за 10 км від Яворова, а відтак - на ближній хутір Іваники, під лісом, аби можна було допомагати українським партизанам.
1944, 19 серпня - радянські військові, очевидно енкаведисти, забрали Юрія Липу з обійстя, де мешкала його родина, і через якийсь час знищили його. 21 серпня 1944 р. тіло замордованого Ю. Липи виявили на Шутовій місцеві жителі. Наступного дня його поховали на сільському кладовищі. Дружина Ю. Липи - Галина Захарясевич разом із старшою донькою Іванкою виїхала на проживання у Львів. Молодша донька Ю. Липи - Марта -залишилася у селі, в родині Люби та Олекси Грицунів, де виховувалася до свого заміжжя.
1989 - перше громадське пошанування пам’яті Юрія Липи. Приїзд у Бунів відомого поета Романа Лубківського, який відвідав кладовище, де покоїться прах видатного українця і вклонився його пам’яті.
з 1990 р. - щорічні вшанування пам’яті Юрія Липи на Україні - в Одесі, Львові, Винниках, Яворові, Буневі. Встановлено пам’ятник на Іваниках, надмогильний пам’ятник - у Бунові. Відбуваються науково-практичні конференції «Липівські читання». Знято фільм за повістю «Рубан». Видавництвом «Каменяр» випускається десятитомне зібрання творів видатного письменника, громадського діяча, історіософа, лікаря, перевидано окремі його твори у Львові, Києві, Одесі, Харкові. Створено благодійні фонди імені Івана та Юрія Лип - в Одесі та “Призначення” імені Юрія Липи - на Яворівщині. Випущено видавництвом «Каменяр» спогади про Ю. Липу -«Апостол новітнього українства» (упорядники Юлія і Петро Кіндратовичі), повну бібліографію творів Ю. Липи, упорядковану істориком, липознавцем Світланою Кучеренко (Одеса).
Сьогодні постать Юрія Липи, - як стверджує один із перших липознавців у післяслові до каменярівського перевидання збірки «Вірую» (2001 р.) Олесь Янчук, - повертається до нащадків. Вона промовляє до них численними творами, в яких так неповторно глибоко розкрита суть української душі і ментальності...
ПРИЗНАЧЕННЯ
Коли прийшла пора і ти дозрів У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі, -В одній хвилині з'явиться тобі Твоє призначення земне і зміст.
То лиш приходить раз, але назавжди. Не стерти образу цього тобі,
Ти не втечеш, дивись вперед - і знай: Одно тобі зосталось тільки - жити ним, І сповнитися ним, воно - від Бога.
Як же ж не вчув призначення свого, -Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти.
Юрій ЛИПА
Були йому чужими поняття заздрості, які переслідують малих, не талановитих людей.
Липа придивлявся до кожного українця і старався відкрити в ньому творчі сили.
Коли такі знаходив, старався їх збудити своєю увагою до носія тих сил. Був ласкавий і прихильний до кожного:
до великих і малих, до славних і непомітних людей з маси.
Гидував лише тими, що зраджували національну солідарність і для особистої користі чи амбіції зраджували свій народ.
Богдан СТЕБЕЛЬСЬКИЙ