Ли́па Іва́н Левкович
(літературні псевдоніми — Петро Шелест)
(24 лютого 1865, Керч — 13 листопада 1923, Винники)
Український громадський і політичний діяч,
письменник, за фахом лікар.
Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців».
Український комісар Одеси (1917),
член ЦК Української партії соціалістів-самостійників,
міністр віросповідань УНР (1919).
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
Батько Юрія Липи.
(літературні псевдоніми — Петро Шелест)
(24 лютого 1865, Керч — 13 листопада 1923, Винники)
Український громадський і політичний діяч,
письменник, за фахом лікар.
Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців».
Український комісар Одеси (1917),
член ЦК Української партії соціалістів-самостійників,
міністр віросповідань УНР (1919).
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
Батько Юрія Липи.
Народився в родині міщан. Батько, Лев Васильович, був відставним солдатом російської армії. За материнською лінією (Ганна Михайлівна Житецька) походив з козаків Полтавщини, що підтримували Івана Мазепу у його повстанні.
Навчався в церковнопарафіяльній школі при грецькій Іоано-Предтеченській церкві в Керчі. Відтак вступив до Олександрівської чоловічої гімназії в Керчі, де навчався у 1878–1887 роках і блискуче закінчив.
Іван Липа, 1881 рік
Іван Липа, 1881 рік1888 вступив на медичний факультет Харківського університету.
1891 року став засновником таємного товариства «Братство тарасівців», яке мало на меті поширення ідей Тараса Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. У цій справі також співпрацював із Борисом Грінченком та Миколою Міхновським. 1893 року Івана Липу заарештували за народницьку і проукраїнську діяльність та виключили із університету. Після 13 місяців ув'язнення ще три роки жив під наглядом поліції в Керчі.
У 1896 році поновив навчання на медичному факультеті Казанського університету, який закінчив 1897 року.
У 1898 році працював лікарем в селі Липецьке Ананьївського повіту Херсонської губернії. З липня 1898 по лютий 1902 року — земський лікар містечка Мачухи Полтавського повіту (біля Полтави). У 1902 році переїхав до Одеси, де працював на митниці та санітарним лікарем.
У 1902—1912 роках працював лікарем в селі Дальник (біля Одеси). У 1904–1905 роках побудував у селі Дальник лікарню для незаможних жителів. З травня 1912 по грудень 1918 року жив у Одесі, займався лікарською практикою в районі «Ближні Мельниці».
У січні 1904 року одружився в Одесі з сільською вчителькою Марією Шепель-Шепеленко. У 1909 році в Старих Санжарах, як хрещений батько, разом з дружиною священника Григорія Прихожого — Євлампією Іванівною всиновив Григорія Андрійовича Геращенко. Після цього всиновленому змінили прізвище, ім'я та по батькові. Існує припущення, що Григорій Геращенко насправді був рідним сином Івана Липа від Єлизавети Геращенко, але народженим в родині священника Андрія Геращенка[1].
Іван Липа організував видавництво «Одеська літературна спілка», у 1905 році видав альманах «Багаття» (разом з дружиною), часто друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літературний Науковий Вісник», «Українська Хата» та інших. Тісно співпрацював з одеською «Просвітою» і Одеським Літературним Товариством.
З початком Першої світової війни служив військовим лікарем у російській армії, брав участь в окупації Львова російськими військами восени 1914 року.
Іван Липа, 1917 рік З березня по квітень 1918 року призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво «Народній Стяг». Потім, за часів Української держави, працював лікарським інспектором міста Одеси. На початку 1919 року переїхав до Києва. З 1919 належав до Української Партії Соціалістів-Самостійників, входив до складу її Центрального комітету.
У період Української Народної Республіки — керуючий управлінням культури і віровизнання в уряді. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. 25 січня 1919 міністр культів УНР Іван Липа звернувся до духовенства та службовців духовного відомства з обіжником — зобов'язував вести усе церковне діловодство, особливо метричні книги, тільки українською мовою.
З серпня 1920 входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров'я в Уряді Української Народної Республіки в екзилі (в місті Тарнові, Польща). У 1920 році був засновником української благодійницької організації Блакитний Хрест.
На початку 1922 переїхав до Львова. 1 березня 1922 прибув у Винники, про що свідчить запис в особистому записнику.
У Винниках провадив життя, позбавлене політики: займався лікарською практикою і писав. Мешкав як приватний лікар у хаті Марії Лозовської на вулиці Лесі Українки (колишня вулиця Шашкевича; будинок зберігся донині). У Винниках відкрив медичну амбулаторію з такою табличкою: «Д-р мед. Іван Липа. Приймає». Був переслідуваний польською поліцією, бо не мав дозволу на практику. Заробляв мало, тому жив дуже скромно.
Думками завжди був з близькими людьми, з якими розлучила доля, — дружиною Марією (залишилася в Одесі) і сином Юрієм (студент медичного факультету Познанського університету), з яким підтримував постійний зв'язок через листування.
У Винниках у той самий час мешкав Іван Огієнко, який постійно спілкувався з самотнім Іваном Липою. Огієнко залишив цікаві спогади про Івана Липу, про його життя і побут у Винниках (опубліковані в журналі «Наша культура» за 1937).
Огієнко у спогадах цитує Івана Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…».
У Винниках написав новели «Кара» й «Утома», виткані, як писав його син Юрій, «ніби блакитним цвітом».
В листопаді 1923 року стан здоров'я Івана Липи різко погіршився (з травня 1919 хворів на рак шлунка).
Похований 15 листопада у Винниках. Ховав православного Івана Липу греко-католицький священик о. декан Григорій Гірняк (з дозволу митрополита Андрея Шептицького).
Думками завжди був з близькими людьми, з якими розлучила доля, — дружиною Марією (залишилася в Одесі) і сином Юрієм (студент медичного факультету Познанського університету), з яким підтримував постійний зв'язок через листування.
У Винниках у той самий час мешкав Іван Огієнко, який постійно спілкувався з самотнім Іваном Липою. Огієнко залишив цікаві спогади про Івана Липу, про його життя і побут у Винниках (опубліковані в журналі «Наша культура» за 1937).
Огієнко у спогадах цитує Івана Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…».
У Винниках написав новели «Кара» й «Утома», виткані, як писав його син Юрій, «ніби блакитним цвітом».
В листопаді 1923 року стан здоров'я Івана Липи різко погіршився (з травня 1919 хворів на рак шлунка).
Похований 15 листопада у Винниках. Ховав православного Івана Липу греко-католицький священик о. декан Григорій Гірняк (з дозволу митрополита Андрея Шептицького).
матеріали використані зі сторінки Липа Іван Львович — Вікіпедія (wikipedia.org)
Запис ефіру 14 листопада 2023 року з директором видавництва "КАМЕНЯР" Дмитром Сапігою на Перший Західний,
присвячений вшануванню 100-річчя смерті Івана Липи. оригінал відео ► https://www.youtube.com/watch?v=JF6Ud5mUG64 https://www.youtube.com/watch?v=tl27M-4dWgI
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга
"Каменярівські зустрічі №34"
на нашому youtube каналі
Цей випуск присвячений вшануванню 100-річчя смерті Івана ЛИПИ. 13 листопада вшанували 100-річчя смерті Івана ЛИПИ у Винниках біля Львова, де колишній міністр УНР прожив останні роки свого життя і похований на місцевому цвинтарі.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=nBIi8W0iqtg
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга