Басараб Олена. Жменька почуттів

Басараб Олена. Жменька почуттів: повість.  – Львів : Каменяр, 2011. – 175 с. : іл. – Обкладинка м’яка.

Басараб Олена. Жменька почуттів: повість.  – Львів : Каменяр, 2011. – 175 с. : іл. – Обкладинка м’яка.

 

Героїня дебютної повісті молодої авторки, що мешкає у Львові, – школярка Оля має друзів, добрих батьків, живе, борючись із своїми підлітковими комплексами, прагнучи зрозуміти їх причини і позбутись їх. Вважаючи себе звичайною дівчиною, одного ранку вона опиняється у зовсім незвичайній ситуації – стає жертвою нападу.

Авторка вміло виводить образи головних героїв, вимальовуючи їхні почуття. Саме дружба, кохання, любов і повага до сімейних цінностей, готовність допомогти в біді навіть незнайомій людині притаманні головним персонажам повісті.    

 

Вартість видання 35 грн.
 
Із книжки Олени Басараб «Жменька почуттів»:

 

... Аліна оцінювала мене поглядом, наче я була якоюсь дрібнич­кою. Коли на тебе так дивляться, хочеться дати цій людині по “милому личку”, але я чомусь завжди стримуюсь.

Всі насторожились… Я зрозуміла – подальші плани мають залишитись для мене таємницею.

  Я споглядала на двері школи, очікуючи, коли в них з’явиться він... Високий, смуглявий хлопець у чорному плащі дивився на мене. Кутики його губ піднялись угору, здається, тільки я це зауважила. Він зупинився і прикипів поглядом до мене… Мені все одно, що буде далі. Можливо, саме зараз усі люди сміються з мене, але тепер головне просто запам’ятати його очі, в яких я чомусь бачу жаль і страх. Глибокі озерця жалю зі страхом диви­лися на мене, я відчувала погляд навіть шкірою.

– Тільки вона не запрошена! – ці слова пролетіли крізь мене. Байдуже, що перед незнайомцем мене виставили божевільною невдахою, але я почула, що слово ВОНА прозвучало як ВОНО.

– Так, без неї! – хтось впевнено підтримав оратора.

Я перевела погляд на моїх “друзів”… У такі хвилини починаєш сумніватись у їхньому існуванні. Хотілося плакати. Ні, тоді вони побачать наскільки я слабка.

Діана з ненавистю дивилась на гієну, тому поки що не могла нічого сказати. Домініка втупила очі в землю, а Тоніто любувалась Артемом – кожен знайшов причину промовчати.

Денис, чомусь схвильований, стояв, схиливши голову. Це мене дуже насторожило.

Я більше не могла бути серед людей, яких вважала ворогами. У цьому гурті вже не видно друзів, якими я так дорожила. Ні, я не відчуваю болю, тільки порожнечу – тепер вона зі мною назавжди.

І я не втрималась –  сльоза стекла по щоці. А з нею вся я.

Пора прощатись з мріями, які ставали живою реальністю… Пора прощатись з друзями…

Я пішла вперед, змахнувши рукавом сльозу, яка так просилася на світ. Ця сльоза буде єдиною…

Ніхто не тримав мене, ніхто не зупиняв, тільки жалісливе мовчання співало оду самотності.

Я відчула на тілі його сильну руку, підвела очі. Зараз, у найстрашнішому сні, тільки він міг мене зупинити. У його очах знову панували жаль і страх, але чому?

Я різко відштовхнула його руку, але він не відступив, схопивши мене знову. 

– Не йди, – ламаючи голос, попросив Денис. Це було занадто щиро – ще одна сльоза впала на моє лице.

– Відпусти мене, будь-ласка! – сили на щось більше не вистачало, він невпевнено відпустив.

Але легше не стало… Його тепло віддалилось від мене…

Я не хочу такого кінця!

Зібравшись, я на хвилинку заплющила очі, щоб зрозуміти, що зі мною.

Хлопець досі стояв, але без посмішки. Можливо, саме вона мені потрібна?

Я ступила крок і переконалась, що зможу дійти до туалету, в якому планувала проплакати все життя.

Хлопець також пішов. Його рухи були гострі і жорсткі, а в очах – пусто, лише таємна мета.

Ми опинились навпроти, ніжна усмішка повернулась на його лице і я про все забула.

Хлопець вийняв руку з кишені –  здається, зараз він витре мої сльози…

Сонячний зайчик засліпив мене…

Я відчула біль… сильний біль… щось гостре увійшло в мене. Вогонь із живота поширився по всьому тілу. Усе наповнилось болем.

– Чому він мені не допоміг? – це перші і, напевно, останні слова, які я почула від своєї надії.

Він підтримував мене за голову, повільно опускаючи на щось тверде. Холод полегшив страждання…

Додати коментар

     


Захисний код
Оновити

Коментарі  

+1 #1 Соломія Степаніцька 22.05.2013, 17:46
раджу всім прочитати
Цитата

Контакти

Україна, місто Львів,
вулиця Підвальна, 3,
четвертий поверх
(вхід з вулиці Валової 31)
Наша поштова адреса:
79008 м.Львів, вул. Валова, 31


Контактний телефон / факс:
+38 (032) 235-59-49
Всі контактні телефони тут!

Відвідування

Сьогодні39
Вчора236
За тиждень542
За місяць5192
всього відвідувань684807
GoogleFacebookTwitter