Деталі

Створено: 31 грудня 2012

Перегляди: 21009

Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. сл., прим. М. І. Гнатюка. – 2-ге вид., доп., перероб. – Львів: Каменяр, 2011. – 814 с. У виданні найбільш повно, в порівнянні з попередніми збірниками, представлено спогади широкого кола громадських і культурних діячів Західної України й Наддніпрянщини кін. ХІХ – поч. ХХ ст., рідних і знайомих Івана Франка, у яких міститься багатий і цікавий матеріал про життя та діяльність великого Каменяра. Замовити книгу

У ФОКУСІ МЕМУАРИСТИКИ

“Хто хоче пізнати поета, мусить побувати в його країні”, – писав великий німецький поет Йоганн-Вольфганґ Ґете, закликаючи дослідників письменницької спадщини вивчати все, що пов’язане з особою і творчістю митця. Ці відомі слова особливо актуальні для тих, хто цікавиться постаттю одного з найбільших геніїв, що їх зродила земля українська, – Івана Франка. Сьогодні чимало зроблено для осмислення діяльності великого Каменяра. Але чим далі йдемо в мандрівку століть “з його духа печаттю”, тим більшою і величнішою стає для нас його постать. У наші дні, коли відзначаємо 155-річний ювілей Івана Франка, на часі правдиве і неупереджене слово про його твори, життя, діяльність. Останні франківські наукові зібрання показали, що на початку XXI століття просто необхідно представити не сфальшовану різними ідеологічними догмами постать Каменяра.

Останні наукові форуми франкознавців “Іван Франко і світова культура” (1986), “Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин” (1996), “Іван Франко: дух, наука, думка, доля” (2006) з усією серйозністю поставили проблему “Іван Франко і його сучасники”. До її вирішення наше літературознавство підійшло не в повній готовності. Одним із аспектів вирішення цієї надзвичайно широкої проблеми є видання спогадів про Івана Франка.

Мемуарні дослідження – важливе джерело пізнання особистості письменника. Вчені-літературознавці вважають, що мемуари за фактичним матеріалом, його достовірністю і відсутністю вигадки близькі до історичної прози, наукових біографій, документально-історичних нарисів. Хоча між ними є суттєва різниця, адже у спогаді відтворюється тільки частина дійсності, яка була у полі зору мемуариста, на першому плані тут виступає сам мемуарист зі своєю точкою зору на описувані події. Тому мемуари певною мірою суб’єктивні, за фактичною точністю вони завжди поступаються документам. Однак неповнота фактів і майже обов’язкова односторонність інформації повсякчас компенсуються в мемуарах живим і безпосереднім враженням особистості їх автора, що є по-своєму цінним “людським” документом.

Детальніше: Спогади про Івана Франка – 2-ге видання