Гуцули
Гуцульський говір
Гуцули використовували оригінальні вислови, не зрозумілі стороннім. Кожен гуцул, вітаючись, сміливо казав: "А чи миром, братчику?". На запитання відповідали: "Миром". Тобто, усе спокійно, щасливо. "Миром, легіню". "Ех, варе лихо, брате" - означало, що справи кепські, сповіщали про щось лихе, певне нещастя. "Легіню! Ей, легіню, легіненьку, легіню-легіньку!" – означало: "Ей, молодче жвавий, гарний і відважний". Слабосилих називали "хмизом", а боягузів – погордливо "бойками". Слово гляба (гяба) означало "неможливе діло".
Вищий ступінь зичення добра висловлювали так: "Абис си дочекав гаразду собі, та й потіхи з дітей та й газдині!" . А при найвищому ступені казали: "Абис божим ставси!".
Клянучи когось, говорили: "Щизай, напасте, опудо!". У нападах гніву промовляли: "Абис си за зуби утрафив" чи "Абис по верхах, а коси твої аби по шпиціх серед ночі носило!". Шпиці – то найвища вершина Чорногори.
Коли ж гнів доходив щонайвищого ступеню, то гуцули говорили: "Аби тебе грім трафив!" чи "Абих тебе смага та й плута побила!".
Слово "плута" походить від імені "поганського" бога Плутоса, а "смага", певно, від "смуга" (чорний знак на грозових хмарах). Вислів зичить цими словами нещастя.
Проклинаючи ж свого ворога, гуцул, кричав хрестячись: "Абис дідьком ставси!". Це на противагу зиченню добра "Абис Божим ставси!".