Посланіє до двох моїх братів
(поема/вірш Юрія Липи)
1
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.
Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш,
І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!
А я, однак, став би, і ріс би,
І сіяв радість життя
Крізь мури, стіни і призьби
Будив би, грів чуже “я”.
Старим, старим законом
Створено, браття, нас
На те, щоб ми розгоном
Переганяли час,
І в цій розкоші розвою
Нам забраний брали рай,
Бо то — найбільше: — Собою,
Собою життя сповняй!
2
Мій менший мене не взорить
(Що йому братній привіт!), —
Для нього є тільки хворі
І власний великий світ.
Він каже: “Я б тільки стежив,
Як тліє життя вогонь
В людській, тілесній одежі,
У смутку очей, долонь”.
Він каже: “Ось то — смерть в людині й
Життя свою варту ма, —
Мій зимний зір — поміж ними,
Хоч серце — буря сама;
І гнів, і блискучість мислі,
І жаль, і волі “вперед!”
Окрили, вбрали, нависли,
Упоюють мій ланцет,
Неспокій, — вічний фехтунок
З прокляттям роду людей, —
Чи ж то не є подарунок
Долі самої моєї?
Скажи ж мені, Сліпа Сило,
Що так мене рвеш у бій,
На те ж ти мене створила,
Щоб ставить чоло тобі?”
З
Мій старший в тузі безсонній
Ніколи не стулить віч, —
Перед ним — книги законів
І людство, Велика Річ,
І Нація — не Геєнна
І знижень, і поривань,
Лише тріпотливі звена,
Що треба знайти — зв’язать.
Бере екстази й залізо,
Щоб зважить на терези, —
Коли ж стає мрячно, пізно,
Обходить хати, вози,
Лічить фабрики й чесноти
(Йому незнаний є зрив!),
Його мислі — це польоти
Сокола, що завжди вбив.
Ненаситна воля різко
Обгортає ввесь мій край
І слухайте, — він є близько й
Його холодна пора,
В серце, що — відрух, сваволя,
Вбиває він циркеля вісь,
А вістрям викреслює коло,
Де стане державна мисль.
4
Тупости скривлені маски,
Нахабний і підлий сміх,
Напевне, браття, не раз ви
Десь збоку відчули їх?
І я тепер, як відхожу,
Від виразних, вас, до мли,
Бачу ці злобні сторожі,
Що є, що завше були,
Що на кров і дух голодні,
Що зв’яже, виссе, затче, —
А тоді пальці холодні
Ляжуть на Ваше плече:
То вона — Посестра біла,
Що Найласкавіший дав,
Як хвилювання кадила,
Затирає риси правд,
Та вам — найвища присяга, —
Як Сірість вас зупиня, —
Неопалимая спрага
Іспить джерело вогня!
Поломений же в знамені,
Которим є вольний світ,
О вогню тисячераменнпй,
Тисячоголосий із іскр!
Юрій ЛИПА. Твори: Том 1. Cторінка 99
Юрій ЛИПА. Суворість. Cторінка 17
Липа Юрій. Твори: Том 1: Поезія/ Худож. оформл. І. Б. Шутурми. - 2005. -543 с.: портр.
ISBN 5-7745-1103-0
У книгу, якою започатковується десятитомне видання творів відомого українського письменника, публіциста, літературознавця, історіософа, лікаря, громадського діяча, ввійшла поетична спадщина цієї непересічної особистості.
Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
В нашому магазині Ви можете придбати виданні
(поема/вірш Юрія Липи)
1
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.
Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш,
І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!
А я, однак, став би, і ріс би,
І сіяв радість життя
Крізь мури, стіни і призьби
Будив би, грів чуже “я”.
Старим, старим законом
Створено, браття, нас
На те, щоб ми розгоном
Переганяли час,
І в цій розкоші розвою
Нам забраний брали рай,
Бо то — найбільше: — Собою,
Собою життя сповняй!
2
Мій менший мене не взорить
(Що йому братній привіт!), —
Для нього є тільки хворі
І власний великий світ.
Він каже: “Я б тільки стежив,
Як тліє життя вогонь
В людській, тілесній одежі,
У смутку очей, долонь”.
Він каже: “Ось то — смерть в людині й
Життя свою варту ма, —
Мій зимний зір — поміж ними,
Хоч серце — буря сама;
І гнів, і блискучість мислі,
І жаль, і волі “вперед!”
Окрили, вбрали, нависли,
Упоюють мій ланцет,
Неспокій, — вічний фехтунок
З прокляттям роду людей, —
Чи ж то не є подарунок
Долі самої моєї?
Скажи ж мені, Сліпа Сило,
Що так мене рвеш у бій,
На те ж ти мене створила,
Щоб ставить чоло тобі?”
З
Мій старший в тузі безсонній
Ніколи не стулить віч, —
Перед ним — книги законів
І людство, Велика Річ,
І Нація — не Геєнна
І знижень, і поривань,
Лише тріпотливі звена,
Що треба знайти — зв’язать.
Бере екстази й залізо,
Щоб зважить на терези, —
Коли ж стає мрячно, пізно,
Обходить хати, вози,
Лічить фабрики й чесноти
(Йому незнаний є зрив!),
Його мислі — це польоти
Сокола, що завжди вбив.
Ненаситна воля різко
Обгортає ввесь мій край
І слухайте, — він є близько й
Його холодна пора,
В серце, що — відрух, сваволя,
Вбиває він циркеля вісь,
А вістрям викреслює коло,
Де стане державна мисль.
4
Тупости скривлені маски,
Нахабний і підлий сміх,
Напевне, браття, не раз ви
Десь збоку відчули їх?
І я тепер, як відхожу,
Від виразних, вас, до мли,
Бачу ці злобні сторожі,
Що є, що завше були,
Що на кров і дух голодні,
Що зв’яже, виссе, затче, —
А тоді пальці холодні
Ляжуть на Ваше плече:
То вона — Посестра біла,
Що Найласкавіший дав,
Як хвилювання кадила,
Затирає риси правд,
Та вам — найвища присяга, —
Як Сірість вас зупиня, —
Неопалимая спрага
Іспить джерело вогня!
Поломений же в знамені,
Которим є вольний світ,
О вогню тисячераменнпй,
Тисячоголосий із іскр!
Посланіє до двох моїх братів — поема/вірш Юрія Липи
Юрій ЛИПА. Твори: Том 1. Cторінка 99
Юрій ЛИПА. Суворість. Cторінка 17
Липа Юрій. Твори: Том 1: Поезія/ Худож. оформл. І. Б. Шутурми. - 2005. -543 с.: портр.ISBN 5-7745-1103-0
У книгу, якою започатковується десятитомне видання творів відомого українського письменника, публіциста, літературознавця, історіософа, лікаря, громадського діяча, ввійшла поетична спадщина цієї непересічної особистості.
Замовити книгу в нашому Магазині
Липа Юрій. Призначення України [Текст] / Юрій Липа. - Львів: Каменяр, 2020. - 501 с. : портр.
ISBN 978-966-607-560-1
У виданні вміщено історіософську працю Юрія Липи (1900-1944) «Призначення України», в якій чітко простежується геополітична спрямованість України - однієї з великих європейських держав. Написана наприкінці 1930-х років, вона вражає своєю філософічністю та державницькою спрямованістю.
Замовити книгу в нашому Магазині
Липа Юрій. Твори: Том 6: Чорноморська доктрина
ISBN 978-966-607-703-2
До чергового тому систематизованого видання творів видатного українського мисленника, письменника. літературознавця, лікаря Юрія Липи (1900–1944) увійшла друга книга Всеукраїнської великої трилогії – історіософська праця «Чорноморська доктрина». Написана на міждисциплінарному рівні, вона глибоко обґрунтовує ідеологію українського національного державотворення. Публікація супроводжується статтями українського філософа, письменника, громадського діяча Олега Гриніва та молодого науковця, публіциста, громадського діяча, нині військовослужбовця Державної Прикордонної Служби Володимира Барана, написаними саме для даного видання.
У томі також уміщено підготовлений Юрієм Липою спільно із Левом Биковським атлас «Чорноморський простір».
Тексти подаються за сучасним правописом – за максимальним збереженням стилістичних особливостей мови автора.
Замовити книгу в нашому Магазині
Замовити книгу в нашому Магазині
Липа Юрій. Твори: Том 7: Розподіл Росії [Текст] / Юрій Липа. -Львів: Каменяр, 2025. - 277 с. : портр.
ISBN 978-966-607-715-9
Історіософська праця Юрія Липи «Розподіл Росії», яка публікується у сьомому томі його творів, - третя частина Великої української трилогії (перша частина - «Призначення України» -опублікована в 2015 р. у п’ятому томі, а друга - «Чорноморська доктрина» - у 2024 р. у шостому томі). У цій праці автор ґрунтовно висвітлює головну суперечність Росії як нації і держави, твердо вірячи в її розпад.
Замовити книгу в нашому Магазині 
Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИСЛЕННИК, ІСТОРІОСОФ,
ГЕОПОЛІТИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ЛІКАР,
ПИСЬМЕННИК, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ
В нашому магазині Ви можете придбати виданні
видавництвом "КАМЕНЯР" книги Юрія Липи та його батька Івана Липи