Кукуян Андрій. Ніздрі мого бога: міні-роман; Файли абсурду–2, або Битва прометеїв : повісті. – Львів : Каменяр, 2011. – 195 с. – Обкладинка м’яка.  До нової книжки молодого сучасного прозаїка, що проживає в м. Буську на Львівщині, ввійшли модерністський міні-роман «Ніздрі мого бога» та повість «Файли абсурду–2, або Битва прометеїв». Міні-роман – не що інше як данина життю, існуванню, буттю, що у творі передається через орган нюху – ніздрі. Саме ніздрями відрізняється від всіх інших персонажів їхній володар – бог. Саме ніздрі і є тим знаряддям, завдяки якому світ знаходиться біля його ніг. Розставити усі крапки в цій історії допомагає мутант – вірний помічник бога. Герої повісті, що є продовженням попередньої книги автора «Файли абсурду» (2010), живуть в абсурдному світі, який наслідує риси реального. У лабіринтах абсурдної реальності експеримент із свідомістю набуває крайніх форм.  Замовити книгу

…Дуже цікавий є вираз у кримінальному ко­дексі: “із необережності”. Отже, пішли ви одного жовтневого ранку вдвох на полю­вання, щоб трохи постріляти качок, перепелів, в’яхерів, і сталось те, що ти свого напарника ненароком підстрелив так, що йому більше не захотілось жити: я стріляв в качку, а вцілив туди, де не варто було стріляти, браунінг, падлюка, під­вів – більше його на полювання не візьму. Ну так, все ніби-то правильно, все ж із необереж­ності.

Але бувають і такі випадки, коли того, хто хотів на полюванні вас підстрелити, хтось завчасно сам підстрелив: все-таки ігри із вогне­палом не приводять до добрих результатів. Slave to the grave. Взагалі, багато чого робиться із необережності: переходиш на зебру в центрі міста, думаєш, якщо то зебра, по ній можна ходити, відіславши мізки не знати на яке вікно чи квочку, проте зовсім ні, і за таку нео можна добре поплатитись: струс мозку, перепереломи, кома (50 років пролежиш, а після того і світ змінився, і водій, який тебе збив, відійшов у кращий – за нашими мірками – світ). А приспів такий: ой порушено шість кримінальних справ за даним фактом. Ви запитаєте: а чого так мало? коли я був у вашому віці… Втім, про відмову в порушеннні кримінальних справ порушено N-не число кримінальних справ. Це вже цікавіше. Втім, жодної скарги не було. Читав якось про нарко­манів, йшли вони увечері по вулиці з кульком, у якому була чоловіча голова. Правоохоронцям здалась їхня поведінка непереконливою (!), і вони вирішили пере­вірити підозріле населення: відкрийте свій кульочок! а в чому справа? а де ваш ордер на арешт? а де ваші докази, що ми саме винні? а це не наше, це нас один іноземець попросив піднести до свого буди­ночку... Це була одна з тих історій, до якої причетний квартирант. Отже, тому, хто бере до себе на квартиру, і тому, хто хоче бути кварти­рантом, треба бути дуже уваж­ним. Ніяких поблажок…