Подружжя – обов’язок

Не тільки прохарчування, умовини побуту та виховання обходить державу, – обходить її не менше й подружжя.

Жінок родиться приблизно стільки ж, що й мужчин, – тому кожна жінка має бути одружена. Одруження – це обов’язок жінки супроти власного роду.

Помагає їй у тому в разі потреби держава. Бо не можна толерувати статевого марнотратства ані в жінки, ані в мужчини. Уяснім собі те, що 300 яйцеклітин кожної Українки, як і 1500 еякуляцій кожного Українця, – це такий самий скарб для держави, як, скажімо, енергетичні запаси, або поклади заліза, вугілля чи нафти. До статевого життя підходить держава, як до певної правди статей, згідно з традицією культури.

Взагалі, статеве життя обходить державу ще й тому, що, ставлячи на перше місце подружжя, бере вона під стислий контроль ціле позаподружнє життя та спеціальні, споріднені з тим життям розривки, які можуть шкодити подружжю.

Тут впливи жінок (і жіночих союзів, і т.п.) на статеве законодавство, правдоподібно, будуть великі. При цьому порядку життя існуватимуть статеві й євгенічні порадні, статеві суди й трибунали.

Трудно, що, може, нераз боротьба з марнотравством або й статевим шкідництвом (венеричні хвороби) зачепить приватну амбіцію. Адже ж загальна боротьба, наприклад, з сараною чи філоксерою, нераз відбувається коштом одиниць.

Одне закономірне: не вільно шкодити народові ніде, отже – і в статевому житті одиниць.

Сім’я – юридична одиниця в державі.

Коли світогляд і здоров’я жіноцтва може бути підставою тривалості народу, то найменшим прообразом родової держави, найдрібнішим її складником є сім’я.

Візьмемо це слово “сім’я” замість “родина” – воно яскравіше вказує на суть справи.

Держава не може бути носителькою порядку, коли немає порядку в сім’ях, що державу складають. Сімейне законодавство і тут не може брати під увагу певного марнотратства чи шкідництва. Зрештою, коли в когось із державних працівників (чи то вояк, чи робітник) повстає занечищення сім’ї, схиблення в бік чужинства, занепад, – все це забирає силу йому, а тим самим і родові. В сильних сім’ях – сильний рід!

Тут ще раз пригадаймо, що нарід, рід (відкинувши чуже слово “раса”) – це те, що зроджується, що народилося в більшій кількості, однією кров’ю зв’язане. Ані чоловіча, ані жіноча одиниця зокрема не відповідають за майбутнє роду – відповідає за нього сім’я. В тому, в обороні народжуваності (проти абортмайстрів і нерозуму) – стає ще раз сім’я як будівна одиниця державності.

Крім тривалості сім’ї в роді, потрібна державі і тривалість сім’ї в праці. Сім’я важлива не тільки як ланцюг кровної спадщини, але й як традиційний труд.

Щоб вояк був добрим вояком, треба, щоб походив з вояцької сім’ї, а ще ліпше – з ряду вояцьких сімей. Так само священик – із священичої, робітник – з робітничої, або й ще докладніше: моряк – із моряцької, слюсар – із слюсарської, а швець – з роду шевців.

Тоді опанують свій труд, коли будуть мати його в крові, в покликанні сім’ї.

Тоді ще раз матимуть значення як дійсно певні, державні складові.