ПЕРШ, НІЖ...

Перш, ніж випустити шпильку з вуст, подумаймо про тих, хто не може говорити.

Перш, ніж поскаржитися на смак своєї страви, подумаймо про тих, кому нічого їсти.

Перш, ніж поскаржитися на свого чоловіка або дружину, подумаймо про тих, хто на самоті молить Бога про супутника життя.

Перш, ніж поскаржитися на життя, подумаймо про тих, хто занадто рано пішов з життя.

Перш, ніж скаржитися на своїх дітей, подумаймо про тих, хто не може їх мати, незважаючи на величезне бажання.

Перш, ніж поскаржитися на безлад і бруд у домі, подумаймо про тих, хто живе на вулиці.

Перш, ніж побиватися з приводу відстані, яку належить проїхати, подумаймо про тих, хто проходить її пішки.

Перш, ніж підняти палець і засудити іншого, подумаймо про те, що кожен із нас грішний.

Перш, ніж скаржитися на свою роботу, подумаймо про безробітних, інвалідів і всіх тих, хто мріяв би про наше місце.

Коли ж похмурі думки переслідують нас, посміхнімося і подумаймо: «Я все ще живий і потрібний».

Наше життя - це подарунок!!! Тому навчімося сприймати його, як належне.

Навчімося дякувати Богу за все, що ми маємо в цьому житті.

Джерело: ісус - дорога, істина і життя