Дозволь легенду сотворити мені 
(вірш Юрія Липи)
* * *

Дозволь легенду сотворити мені
Про тебе, ясную, про тебе, що — без тіні,
Читати й змовкнути, коли в каміні —
Задумані вогні.

Лунає стиха давній менует,
І в серці радіснім наново розцвітає Життя
поем виспівливе, безкрає
В мереживах сильвет.

Печаллю світ не заворожу 
(вірш Юрія Липи)
* * *

Печаллю світ не заворожу,
І не для мене ся печаль,
Коли я фльоту днів ворожу
Вітаю усміхом: — Причаль!

...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб 
(вірш Юрія Липи)
* * *

...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб,
у печаль.
Безгомонні вітри ремигають, лежать у кущах,
Серцю жаль і не жаль, що життя віддітає,
мов птах,
Наче птах легкокрилий, веселий, манірний,
невірний...

МІСТА
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЛТАВА

О чашо ніжности, безсмертная Полтаво,
О чашо радощів, зеленострунна пісне,
Ти — скерцо фарб, як пестощі первісні,
Ти — промениста прадідівська славо:

Гаї, гаї твої біжать у співнім танці,
І в селах вітер славить — шелевіє
Твоїх дівчат виспівливі сап’янці,
І погляд усміхнений, і загнуті вії.

ЗАЙДИ
(вірш Юрія Липи)
Прийшли чужинці у село масними,
Прийшли, накрали й станули непишні, —
Щось дивного, незгідливого з ними
Було в цих білих хатах, цвіті вишні,
У цих тополях, що — немов сторожа,

Дочірні категорії