Львів 
(вірш Юрія Липи)
Могутен став він на земному лоні
І, повен пихи, голову підніс;
На степ подільський, буковинський ліс
Зорять Копця зіниці ясні й сонні;
Юр молитовно звів свої долоні,
В сильветах веж церковних біль завис,
Бо в місті пишному поломаний є кріс,
У місті Льва – забави вітрогонні…

Од одного царства несчисленного 
(вірш Юрія Липи)
Од одного царства несчисленного
До другого царства незміренного
Міст дугою зіп’явся;
На одному кінці лев уклався,
На другому – діти з смолоскипами,
І течуть тіні ріками
Через міст.

Тюрми і голод
(вірш Юрія Липи)
Тюрми і голод, нещастя, убивства й помори
Шли нам, Найвищий, бичуй нас, — нам певне потреба
Раз покоритися волі небес і молитись,
Раз у нужденність тілесности вчутись і впасти,

Все буде відомо
(вірш Юрія Липи)
Все буде відомо,— даремно ховаєш нужденність
Бажань похітливих, думок без сумління і страхи,
Все станеться явним,— даремно втікаєш від себе
У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.

В покорі просять покоління
(вірш Юрія Липи)
В покорі просять покоління:
— Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть Твої веління,
Як покоряти їм світи?

Дочірні категорії