Монастирський Володимир. Націоналізм: чим він є, або Чому українцям конче потрібно бути націоналістами [Текст]: короткий посібник з лікбезу для української еліти і не тільки. – Львів: Каменяр, 2012. – 123 с. – («Акценти»).
ISBN 978-966-607-219-6 У посібнику коротко викладено сучасні досягнення у вивченні походження як нації, так і націоналізму. Зокрема висвітлено дані про те, що в основі формування останнього лежить генетично визначений принцип про надання переваги інтересам власної нації над інтересами всіх інших націй, з чого зроблено висновок, що націоналізм – це категорія генетична, а тому універсальна, досконала та вічна. |
Фрагмент книжки:
ПЕРЕДМОВА
Націоналізм як суспільне явище проявився в процесі Французької революції 1789 р. і з того часу він уже понад два сторіччя визначає особливості не тільки європейської, а й світової історії і визначає їх більшою мірою, ніж ідеї лібералізму чи комунізму.
А це означає, що націоналізм має щонайменше двох серйозних ідеологічних противників - лібералів і комуністів, які у своїй боротьбі проти нього фабрикують різні міфи, зокрема міф про те, що такі вкрай реакційні ідеології як шовінізм, фашизм і нацизм є нібито похідними від націоналізму, є його різновидами чи крайніми проявами. Ці міфи спричинили дуже негативне ставлення до націоналізму, тому їх спростування є вельми актуальним завданням.
З врахуванням сказаного, пропонована увазі читача книжка про націоналізм, яка розрахована передовсім на українську еліту, є дуже потрібною і ось чому.
По-перше, автор переконливо показав, що філософія та ідеологія націоналізму, які формувалися протягом довготривалої еволюції суспільства, є генетично детерміновані, тобто є значною мірою творінням Всевишнього, тоді як філософія та ідеологія шовінізму, фашизму і нацизму є творінням лише людського розуму. Отже, останні за своїм походженням не мають нічого спільного з націоналізмом, тому вони не можуть бути ні його різновидами, ні його крайніми проявами.
По-друге, автор з'ясував, що існує два основні види націоналізму - націоналізм визволення, який формується тільки у поневолених націй, що не мають ще власної держави, та націоналізм панування, який формується у вільних націй, що вже мають власні держави. Одночасно він показав, що кожен з них виконує свою історичну місію: якщо націоналізм визволення творить нації і національні держави, то націоналізм
панування відіграє дуже важливу цивілізаційну роль, оскільки саме рівень його розвитку вже давно визначає рівень суспільного розвитку вільних націй та розвитку їх матеріальної і духовної культури.
Отже, націоналізм, на відміну від шовінізму, фашизму, нацизму та від усіх інших ідеологій, відіграє дуже важливу позитивну роль як для всіх без винятку націй, так і для людства загалом.
Саме на цій підставі автор обґрунтовано доводить, що українцям навіть в незалежній Україні потрібно посилено формувати свій націоналізм визволення, з допомогою якого вдасться здобути для своєї держави максимально можливу політичну, економічну, культурну та духовну незалежність. А згодом, внаслідок перетворення націоналізму визволення на високорозвинений націоналізм панування, вдасться ще й постійно підвищувати рівень суспільного розвитку української нації та розвитку її матеріальної і духовної культури.
Таким чином, пропонована увазі читача книжка може суттєво змінити погляди української еліти на націоналізм, на його філософію та ідеологію, а отже і на політику української держави в різних сферах, зокрема у сфері економіки, культури та духовності.
Олександра Сербенська,
академік АН Вищої школи України,
доктор філологічних наук,
професор Львівського національного
університету ім. Івана Франка
ВСТУП
Різним аспектам проблеми націоналізму присвячено багато досліджень. Для прикладу варто згадати фундаментальні видання «Націоналізм: Антологія» (Київ, 2010; на її 680 сторінках вміщено 53 роботи найвидатніших зарубіжних
дослідників цієї проблеми) та «Український націоналізм: Антологія» (Київ, 2010 і 2011; разом 720 сторінок), щоби зрозуміти, наскільки важливою є ця проблема і наскільки ґрунтовно вона вивчається.
На підставі наявних досліджень можна стверджувати, що: по-перше, націоналізм - це філософія, тобто це світогляд нації, де центральне місце посідає нація, її інтереси та завдання, саме на цій філософії базується ідеологія і політика націоналізму; по-друге, націоналізм виконує конкретну історичну місію - він творить нації і національні держави і, по-третє, що є найважливішим, націоналізм відіграє вирішальну цивілізаційну роль, про що свідчить той факт, що в кожній нації рівень розвитку націоналізму вже давно визначає рівень її суспільного розвитку та розвитку її матеріальної і духовної культури. Отже, націоналізм має винятково велике значення як для виживання, так і для прогресу не тільки кожної окремої нації, а й людства загалом.
Проте історично так склалося, що в українців уявлення про націоналізм формували головним чином їх поневолювачі, і саме вони, передовсім російські комуно-більшовики, змусили українців повірити в їхнє наскрізь брехливе твердження про те, що націоналізм - це велике зло. Вони переконували, що націоналізм - це «реакційна буржуазна ідеологія і політика, спрямовані до розпалювання національної ворожнечі і нацьковування однієї нації на іншу в інтересах експлуататорських класів». Численними дослід- женнями це комуністичне твердження повністю спростоване, однак, на превеликий жаль, таке розуміння націоналізму збереглося дотепер і не тільки у переважної більшості пересічних українців, а й у значної частини української еліти.
Чому?
Очевидно передовсім тому, що в наш час мало хто візьме до рук величезну книгу (антологію) про націоналізм і почне шукати в ній відповідь на питання: чим насправді є націоналізм - злом чи добром? Для цього потрібний короткий посібник, у якому максимально стисло і чітко були б дані відповіді на всі питання, пов'язані з проблемою націоналізму. Цілком зрозуміло, що такий посібник мали б підготувати політологи, але вони, на жаль, цього не зробили. Ось чому за підготовку такого посібника взявся я - медик за освітою. Що з цього вийшло - судити читачам.
Шукаючи відповідь на поставлене вище запитання, потрібно взяти до уваги той факт, що немає абсолютного добра, так само як немає абсолютного зла. Те, що є добром для одних, може бути злом для інших і навпаки. Тому запитання потрібно ставити по-іншому, а саме: для кого націоналізм є добром, а для кого - злом?
У роботі показано, що правильну відповідь на це запитання можна знайти, тільки врахувавши такі обставини: по-перше, націоналізм - це ідеологія і політика, які базуються на філософії, в основу якої покладено ідеї про життєву необхідність надання переваги політичним, економічним, культурним та духовним інтересам власної нації над такими ж інтересами всіх інших націй; по-друге, нації можуть перебувати у різному стані – є вільні нації(народи), є поневолені і є нації поневолювачі і, по-третє, є два основні види націоналізму – націоналізм панування, який характерний для вільних націй, які мають свої держави, і націоналізм визволення, який є лише у поневолених націй.
Наведені обставини дають підстави стверджувати, що націоналізм є добром для всіх без винятку націй, в тому числі й для української. Однак нації-поневолювачі стосовно цього питання дотримуються подвійних стандартів: вони свій власний націоналізм завжди вважали і продовжують вважають добром, а націоналізм поневолених ними націй (народів) – великим злом.
Факт, що націоналізм властивий для всіх без винятку націй, свідчить про те, що він є генетично визначеним і тому відіграє в житті націй й людства загалом якусь важливу роль. Ось чому в цій книжці належна увага буде приділена висвітленню і цієї його ролі.
Українці понад три сторіччя були поневоленою нацією – в Україні панувала головним чином російська нація у вигляді спочатку царського, а потім російського комуно-більшовицького режиму і впродовж усього того часу нація-поневолювач здійснювала довготривалу програму нищення в українців їхнього націоналізму – націоналізму визволення.
Відомо, що в реалізації програми нищення українського націоналізму великих успіхів досягли комуністи: вони за допомогою своїх репресивних органів одну частину українських націоналістів – найстійкішу – знищили фізично, другу – русифікували, а третю – залякали настільки, що вони і зараз бояться цього слова як нечистої сили. У такий насильницький спосіб комуністам вдалося змусити переважну більшість українців повірити в те, що націоналізм – це щось жахливе, що це людиноненависницька ідеологія, якої треба боятися як прокази.
Проте насправді націоналізм є унікальною філософією тому, що тільки вона є визначена (детермінована) генетично. Саме ця філософія лежить в основі ідеології націоналізму, ідеології, яка допомагає всім без винятку націям виживати в надзвичайно складній і безкомпромісній боротьбі за їжу, територію і за ресурси. Виживає тільки та нація, яка вихована в дусі власного націоналізму!
Слід зазначити, що серед зовнішніх чинників, які беруть участь у формуванні націоналізму, є не тільки ті, які посилюють цей процес, а й ті, які протидіють йому. Серед останніх є передовсім різні інші ідеології, які постійно протидіють, а то й безкомпромісно воюють проти ідеології націоналізму. Сюди належать такі основні ідеології як комунізм, лібералізм і консерватизм, а також шовінізм та його крайні прояви – фашизм і нацизм (правда, останні є ворогами тільки націоналізму визволення).
У такому випадку при розгляді націоналізму потрібно хоча б дуже коротко висвітлити суть названих ідеологій та показати, що вони собою являють і чому є ворогами(противниками) націоналізму.
Радянські комуністи за допомогою потужної пропаганди, яка паплюжила переважно український націоналізм, навмисне сформували в українців думку про те, що націоналізм – це зло, яке притаманне передовсім українцям. Насправді ж це абсолютна брехня. Відомо, що суспільний націоналізм спочатку був не українським, а європейським явищем, його виникнення спричинила Французька революція 1789 р., яка і стала символом націоналізму [8]. Ба більше, з того часу націоналізм уже понад два сторіччя визначає особливості не тільки європейської, а й світової історії і визначає їх більшою мірою, ніж ідеї лібералізму (парламентської демократії) чи комунізму [21].
В українській політології термін «націоналізм» вживається починаючи з XIX сторіччя і ним позначається поняття, що охоплює патріотизм, активну національну свідомість і боротьбу за самостійну державу [13].
Насамкінець слід сказати, що націоналізм є проблемою, яка має багато різних аспектів, ґрунтовне вивчення яких привело до виділення двох його видів – наукового(теоретичного) націоналізму і практичного націоналізму.
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА. Олександра Сербенська . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1. НАУКОВИЙ (ТЕОРЕТИЧНИЙ) НАЦІОНАЛІЗМ. . . . . . . . . . . . . . . . 10
1.1. Сутність націоналізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.1.1. Націоналізм як біологічне явище . . . . . . . . . . . . . . . 16
1.1.2. Націоналізм як суспільне явище. . . . . . . . . . . . . . . . 20
1.2. Основні види суспільного націоналізму . . . . . . . . . . . . . 28
1.2.1. Націоналізм визволення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29
1.2.2. Націоналізм панування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
1.3. Значення націоналізму для націй і для людства . . . . . . . . . 31
1.3.1. Націоналізм як своєрідна імунна(захисна)система нації . . . . 32
1.3. 2. Націоналізм визволення як фактор мобілізації
нації до боротьби за свою незалежність . . . . . . . . . . . . . . . 37
1.3.3. Цивілізаційна роль націоналізму панування. . . . . . . . . . .42
1.4. Хвороби(патологічні ураження) націоналізму . . . . . . . . . . .44
1.4.1. Шовінізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45
1.4.2. Фашизм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
1.4.3. Нацизм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47
1.4.4. Що є що? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47
1.5. Противники(вороги) націоналізму . . . . . . . . . . . . . . . . 52
1.5.1. Комунізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .52
1.5.2. Лібералізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56
1.5.3. Консерватизм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
1.5.4. Шовінізм, фашизм, нацизм . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61
1.6. Націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм . . . . . . . . . .62
1.6.1. Націоналізм та інтернаціоналізм . . . . . . . . . . . . . . . 62
1.6.2. Націоналізм і космополітизм. . . . . . . . . . . . . . . . . .64
1.7. Націоналізм, ксенофобія і киріофобія . . . . . . . . . . . . . .65
1.7.1. Націоналізм і ксенофобія . . . . . . . . . . . . . . . . . . .65
1.7.2. Націоналізм і киріофобія . . . . . . . . . . . . . . . . . . .68
2. ПРАКТИЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .70
2.1. Організований націоналізм, його ідеологія та політика . . . . . 71
2.1.1. Ідеологія націоналізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .72
2.1.2. Політика націоналізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
2.2. Основні форми політичної системи. . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.2.1. Націократія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.2.2. Демократія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76
3. НАЦІОНАЛІЗМ В УКРАЇНІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78
3.1. Українська нація та український націоналізм. . . . . . . . . . .78
3.1.1. Походження(ґенез) української нації....................................................79
3.1.2. Походження(ґенез) українського націоналізму.....................................87
3.2. Український націоналізм визволення......................................................90
3.2.1. Формування організованого українськогонаціоналізму визволення......92
3.2.2. Націоналізм у незалежній Україні.......................................................105
ВИСНОВКИ................................................................................................113