 |
Підлипний Валентин. Хтось мовчав, а хтось нявчав: вірші. – Львів: Каменяр, 2011. – 38 с.: іл. – Обкладинка м’яка. У новій збірці сучасного поета, що проживає на Рівненщині вміло переплітається ліричне й реалістичне. Автор, засобами художнього слова, відтворює перед читачем невеселі сторони життя, скупого на казкові персонажі й прекрасні поривання, але напрочуд щедрого на гостроактуальні суспільно-політичні колізії, які часто змушують задуматись й переоцінити своє існування. |
***
Роки злітають чорним птахом
І вже по комусь кряче крук,
І доля стелиться вже прахом…
І мовчимо! Ні стук, ні грюк…
З могил від пращурів Великих
Повсюди стогін і прокльон
До мовчазних, сліпих, безликих,
Згасивши у серцях вогонь, –
Вогонь любові і пошани,
І гордості за свій народ,
За себе, а не вражі клани
Серед забреханих свобод.
Одні поринули в турботи,
Інші злякалися – мовчать,
Продажним кістка стрягне в роті,
На задні лапи і – скавчать…
Двадцятий рік, а журавлі
Співають тільки жури…
Деруть з людей в державнім тлі
Уже останні шкури.
Згасає ватра без полін
По осені, вже ледве тліє…
А хтось на смерті поколінь
Добряче руки гріє.
Вулкан країною мовчить…
А Дніпр комусь все очі муля…
А чайка стогне і кричить –
Віщує: буде, буде буря!