Великі роковини
(поема Івана Франка)
Пролог, говорений перед ювілейною виставою «Наталки Полтавки» в пам’ять столітніх відродин української народностіСцена зовсім темна, далеко видно зарево великої пожежі, на переді сцени направо могила.Козак-невмиракаСтарезний дід, з бандурою, сидить на могилі. Зразу в темноті тільки слабо рисується його силует, він вдивляється в пожежу й декламує глухо, іронічно:Еней був парубок моторнийІ хлопець хоч куди козак!На лихо вдався він проворний,Завзятіший од всіх бурлак,Та греки, як спаливши Трою,Зробили з неї скирту гною,Він, взявши торбу, тягу дав,Набравши деяких троянців,Осмалених, як гиря, ланців,П’ятами з Трої накивав.
Детальніше: Іван Франко — Великі роковини — поема