Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 977
БІОГРАФІЯ ІВАНА ФРАНКА
Іван ФРАНКО
(27 серпня 1856 - 28 травня 1916)
видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист,
перекладач, науковець, громадський і політичний діяч.
Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895),
дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899),
почесний доктор Харківського університету (1906). Член Товариства «Просвіта».
Іван Якович Франко (27 серпня 1856, Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська Імперія — 28 травня 1916, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Товариства «Просвіта».
Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.
- Деталі
- Перегляди: 862
Іван Липа: Ніхто з нас не схибне в бік, не покине своєї матері України.
Ми повинні віддати всі свої сили на те, щоб визволити свою націю з-під гніту
Ми повинні віддати всі свої сили на те, щоб визволити свою націю з-під гніту
стаття Мар'яна Шевелєва (інтернет-видання «Український інтерес»)
Іван Липа – український громадський і політичний діяч, письменник – народився 24 лютого 1865 року в Керчі. Початкову освіту здобув у народній школі, яку закінчив із відзнакою. Потім навчався в місцевій гімназії. Науки давалися хлопцю легко, тому також і цей заклад він закінчив блискуче. У 1888 році став студентом Харківського університету, обравши медичний факультет.
У 1891-му разом із Борисом Грінченком та Миколою Міхновським поїхав до Канева на Тарасову гору.
“Через увесь день чулась якась невидима присутність між нами генія <…> Не можна й вимовити, слова задля того дуже слабі, яке дуже глибоке й вельми незвичайне вражіння лишив по собі на мене той день <…> Велика й незабутня могила генія міцно і чарівно з’єднала нас любов’ю. Дух же Тарасів був між нами німим і невидимим свідком нашої присяги, що ніхто з нас не схибне в бік, не покине своєї матері України”, – писав Іван Левкович Липа.
Велич Кобзаря надихнула Липу створити гурток “Братство тарасівців” – таємну політичну організацію. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Шевченка. Головний статут організації – віддати всі свої сили на те, щоби визволити свою націю з того гніту, в якому вона тоді перебувала.
Іван Липа, 1881 рік
Ідею братерства підтримало чимало українських діячів: Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, Володимир Самійленко, Микола Міхновський, Мусій Кононенко та багато інших.
Детальніше: Іван Липа: Ніхто з нас не схибне в бік, не покине своєї матері України.
- Деталі
- Перегляди: 711
У ТЮРМІ
(вірш Івана Липи)
Коли барабани зловіщі почую,
Як візьметься кат за сокиру, –
Тоді я від тяжкого сону прокинусь,
Коли тут в тюрмі не загину…
Тоді вже востаннє я очі відкрию
Й огляну катів України:
Не вбачу між ними ніякого жалю
Й думками в край рідний полину.
(вірш Івана Липи)
Коли барабани зловіщі почую,
Як візьметься кат за сокиру, –
Тоді я від тяжкого сону прокинусь,
Коли тут в тюрмі не загину…
Тоді вже востаннє я очі відкрию
Й огляну катів України:
Не вбачу між ними ніякого жалю
Й думками в край рідний полину.
- Деталі
- Перегляди: 1486
24 лютого 2025 року 160-та річниця з дня народження Іван ЛИПА. Липа Іван Львович (літературні псевдоніми — Петро Шелест),(24 лютого 1865, Керч — 13 листопада 1923, Винники). Український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців». Український комісар Одеси (1917), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр віросповідань УНР (1919). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Батько Юрія Липи.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=cHcIdI9JMQ4
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
Детальніше: Іван ЛИПА. 24 лютого 2025 року 160-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ
- Деталі
- Перегляди: 1670
До 160-та річниці (24 лютого 2025 року)
з дня народження
Івана ЛИПИ (батько Юрія ЛИПИ)
з дня народження
Івана ЛИПИ (батько Юрія ЛИПИ)
присвячується
Липа Іван. Тринадцять притч [Текст] / Іван Липа; післяслово Т. Мейзерської. - Львів: Каменяр, 2023. - 69 с.: портр.
ISBN 978-966-607-326-3
Серед літературного доробку відомого наприкінці XIX - початку XX століття письменника і громадського діяча, одного із засновників славнозвісного «Братерства тарасівців», прозовий цикл «Тринадцять притч» займає особливе місце. Автор прагнув у ньому дати одночасно правду для цілих поколінь, і правду для сучасного життя. Зародився він із буйного і відважного життя Івана Липи (1865-1923), який ніколи не зраджував ані собі, ані своєму народові, і творився упродовж чверті століття.
Замовити книгу в нашому Магазині
Уривок з книги - Липа Іван. Тринадцять притч
Життя було прекрасне, а оточення його жахливе. До знання поривався дух, а природа була захована від нього. Любив людей, а вони кидали на нього камінням. І так він страждав. Свої страждання списав і пустив у світ. А коли вмирав, почув присуд з неба: доти не відійдеш до раю, поки тебе не зрозуміє хоч одна душа на світі. Ходив незнаний між людьми, питав їх. Читали його писання скрізь. Радів і питав. Казали: «Читаю, бо мені скучно», «бо не маю що робити», «бо мене те захоплює», «бо хочу пізнати життя», «бо вивчаю письменство», «хочу бути досвідченим», «хочу бути мудрим»... І ніхто, ніхто не цікався, не відчував, не старався зрозуміти саму ту душу, що так багато страждала, пишучи свої твори. І так ходив, може, сторіччя. Уже зневірвся. Уже каявся, що присвятив своє життя для людства. І от прийшла НОВА ЛЮДИНА. Узяла писання й вивчала ДУШУ того, хто написав. Зрозуміла його страждання, його гордість, його поривання. І зрозуміла віру душі, і зрозуміла душу. І піднесла нова людина голову вгору, і навіки сплило БЛАГОСЛОВЕННЯ на неї, бо нема нічого більшого в світі, як зрозуміти людську душу.
- Деталі
- Перегляди: 1438
"Каменярівські зустрічі"
на нашому youtube каналі
Пропонуємо до Вашої уваги вірш Івана Липи "ГЕНІЙ", який читала Тетяна Говорова на Освітній академії "Постать Юрія Липи в контексті сьогодення", яка відбулась 9 січня 2025 року в Бортятинська Гімназія. Дмитро Сапіга директор видавництва "КАМЕНЯР" приймав участь та був одним із модераторів та доповідачем.
Тетяна Говорова
читає вірш - Іван Липа - Геній
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=2aexAkTZTh8
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
- Деталі
- Перегляди: 2113
Липа Іван. Тринадцять притч [Текст] / Іван Липа; післяслово Т. Мейзерської. - Львів: Каменяр, 2023. - 69 с.: портр.
ISBN 978-966-607-326-3
Серед літературного доробку відомого наприкінці XIX - початку XX століття письменника і громадського діяча, одного із засновників славнозвісного «Братерства тарасівців», прозовий цикл «Тринадцять притч» займає особливе місце. Автор прагнув у ньому дати одночасно правду для цілих поколінь, і правду для сучасного життя. Зародився він із буйного і відважного життя Івана Липи (1865-1923), який ніколи не зраджував ані собі, ані своєму народові, і творився упродовж чверті століття.
Замовити книгу в нашому Магазині
Притчі тарасівця
Ціле своє життя Іван Липа багато працює, як письменник: пише фантастичні новели із своєрідним обличчям, пише повість «Нові хрести», психологічні й військові оповіді.
Пише просто, виразно та одночасно дуже легко. Діти люблять читати його казки (серія «Казок про Волю» і збірка «Тихе слово»).
Уже в тих казках поза їхньою артистичністю є багато дидактичного елементу. Уже там Іван Липа намагається дати те для молодого українця, щоб його на ціле життя зміцнило і вивищило серед інших народів. У своїх казках намагався тарасівець дати українській дитині передовсім етику, дає їй образ людини сильної, відважної і глибоко моральної.
Зрештою і в своїх політичних чинах він завжди пам’ятав про вагу підстав моральности.
Бачучи самохвальство і отаманську розперезаність деяких українських груп у вирішальні для України січень–березень 1919 року, з сумом, як пише літописець, говорив: «Не можна придбати краси, розуму, таланту, коли не родився з ними, але чистоту і чесність сумління придбати можна, й коли ми – політичні діячі – цього не придбаємо, ми загинемо»
(І. Гаврилюк «Незабутній»).
- Деталі
- Перегляди: 4522
Ли́па Іва́н Львович
(літературні псевдоніми — Петро Шелест)
(24 лютого 1865, Керч — 13 листопада 1923, Винники)
Український громадський і політичний діяч,
письменник, за фахом лікар.
Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців».
Український комісар Одеси (1917),
член ЦК Української партії соціалістів-самостійників,
міністр віросповідань УНР (1919).
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
Батько Юрія Липи.
(літературні псевдоніми — Петро Шелест)
(24 лютого 1865, Керч — 13 листопада 1923, Винники)
Український громадський і політичний діяч,
письменник, за фахом лікар.
Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців».
Український комісар Одеси (1917),
член ЦК Української партії соціалістів-самостійників,
міністр віросповідань УНР (1919).
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
Батько Юрія Липи.
Народився в родині міщан. Батько, Лев Васильович, був відставним солдатом російської армії. За материнською лінією (Ганна Михайлівна Житецька) походив з козаків Полтавщини, що підтримували Івана Мазепу у його повстанні.
Навчався в церковнопарафіяльній школі при грецькій Іоано-Предтеченській церкві в Керчі. Відтак вступив до Олександрівської чоловічої гімназії в Керчі, де навчався у 1878–1887 роках і блискуче закінчив.