Призначення
(вірш Юрія Липи)

Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі,
В одній хвилині з’явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.

Хорал Бетговена
(вірш Юрія Липи)

Хай небо хвалить Творця не словом,
А громом Його ім’я,
Всі землі й води — Його престолом,
О муже гордий, глянь!

Хто держить рух неба, незлічені зорі,
Хто сонце провадить в простір,
Що сяє воно в іскристім просторі,
Мов вийшов з шатра богатир.

* * *
(вірш Юрія Липи)

Ввійди до церкви. Ріжноколірово
Горять серця довкола, плинуть гимни в світлі.
Стань — наче в райдузі, і жди, мов наречений,
Котра хвилина — брама.
А пізнавши — йди

Пануй
(вірш Юрія Липи)

Пануй, пануй, пануй над вільною землею,
Велика Націє із берлом і мечем!

Суд Сірка
(вірш Юрія Липи)

Гудуть літаври, тнуть піщалки, сурми грають,
В степу широкому розлігся голос війська, —
То сам Сірко кошовий з славним товариством,
Веде звитяжну Січ із Кримського походу.
Вертається не сам — з ним тисячі втікають
З полону злого визволених бранців,—
Лицарського меча найбільша нагорода.

Лоїв
(вірш Юрія Липи)

Мушкети Лоєва замовкли. Ніч прийшла
І в смутку розметалася на сонці.
Промовив князь Литви: — Рушаймо! Тане мла,
Не відкликаються завзяті оборонці!

І полк німецький засік перейшов,
Гусарія за німцями ступою,
За кіньми ноші князя; корогов
Плила за ним ходою звитяжною.

Київські легенди
(вірш Юрія Липи)

1. ПРО ШЕВЦЯ КОЖУМ’ЯКУ

Ой і славен Київ
Та по всій Україні,
Та й на цілий світ
Від віку і донині,
І до кінця літ.

Увесь Київ у татарській неволі,
Тільки швець Кожум’яка на Подолі

Шкуру мне,
Реміння тне,
Тяжку пісню співає.

Шпіцрута
(вірш Юрія Липи)

Тоді, коли моїми кістками
будуть збивати милі діти
грушки з дерева,
а в черепі моїм десь у кущах терну
будуть ховатися веселі їжачки, —
не забудь про мене, Боже, і
шпіцруту гнучку, міцну, нетерпеливу
зроби з моєї душі.