Випадкові книги



Видавництво "КАМЕНЯР" відзначає 109 річчю з дня народження Івана Керницького
(12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року) 
16 серпня 2022 відбудеться черговий випуск нашого відеоблогу присвячений Івану керницькому.


"Каменярівські зустрічі №10" 
на нашому youtube каналі 
Цей випуск присвячений 109 річчю з дня народження Івана Керницького (12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року), уривки з книги Шах Тарас — Світ Івана Керницького, книга Івана Керницького — Мала проза, вшанування уродин Романа Лубківського (10 серпня 1941 року — 23 жовтня 2015 року) та вітання з Днем Народження Богдана Залізняка (11 серпня 1946 року), а також представлення нової книжки — Володимира Кузика — Дивниця.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання —https://www.kamenyar.com.ua/donate.html

https://www.youtube.com/watch?v=47qI68e-RU4


#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Іван_Керницький

Іван КерницькийІван КЕРНИЦЬКИЙ
(12 серпня 1913 — 15 лютого 1983)

Іван Степанович Керницький (літературні псевдоніми і криптоніми: Ікер, Гзимс Іван, Папай; народився 12 серпня 1913, за іншими даними 12 чи 30 вересня, в селі Суходіл Бібрського повіту, нині Львівського району Львівської області — помер 15 лютого 1984 у Нью-Йорку, США)  — український письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист. Член Президії Об'єднання українських письменників «Слово», ініціатор допомогового фонду при Об'єднанні, співробітник пресових видань Тиктора у Львові та на еміграції.

Біографія

Коммілітонові Чорноморцеві
(вірш Юрія Липи)

Будуй найбільше — душу. Гордий дім
В безсонних ночах архитект узрів,
Вгадав у каменю пропорцію і міць.

Тесали ліс, залізо гнули в вимір
І терпеливо корабель лучили
Майстри віддавна... Майстром будь і ти.

Сьогодні минає 82 роки від дня трагічної смерті,
ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ, МИСЛЕННИКА, ІСТОРІОСОФА,
ГЕОПОЛІТИКА, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧЯ, ЛІКАРЯ,
ПИСЬМЕННИКА, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ
Юрія ЛИПИ

Він належав до тих українців, які розуміли: незалежність не дарують.
Її виборюють, захищають і щоденно наповнюють змістом.


Юрій Липа загинув, але боротьба, якій він присвятив життя, не завершилася.
Через вісім десятиліть Україна знову платить найвищу ціну за право залишатися Україною.


Саме тому сьогодні ми повинні не лише згадувати Юрія Липу — ми повинні читати його,
осмислювати його і повертати його ідеї українському суспільству.


Бо справжня пам’ять — це не лише квіти до могили.
Справжня пам’ять — це продовження незавершеної справи.

Пануй, пануй, пануй над вільною землею,
Велика Націє із берлом і мечем!

Рости, рости, рости, блискуча Перемого,
Стелись широко нам в шляхах до ворогів!

Цвіти, цвіти, цвіти, могутня Україно,
Як розцвітає день,
Як розцвітає день!

Юрій Липа — вірш "Пануй"

82 роки тому вбили Юрія Липу.
Його думку — не змогли.

Його Україна мала бути сильною.
Його Україна мала знати власне призначення.
Його Україна мала сама визначати своє майбутнє.

Сьогодні ці слова звучать особливо гостро.

Юрій Липа повертається до нас своїми книгами.
Питання лише в тому — чи готові ми його почути?

Юрій Липа
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МИСЛЕННИК, ІСТОРІОСОФ,
ГЕОПОЛІТИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ЛІКАР,
ПИСЬМЕННИК, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ

Біографія Юрія Липи ► тут
Замовити книги Юрія Липи в нашому Магазині ► тут

В нашому магазині Ви можете придбати виданні
видавництвом "КАМЕНЯР" книги Юрія Липи та його батька Івана Липи
 

Жінка
(вірш Юрія Липи)

Так, знаю я тебе, як Ти себе не знаєш,
Так, брала я тебе на руки ще малого,
Дивилася на тебе, як ти ріс і бавивсь,
Як став мужчиною, став коло мене поруч.

Молитва за кохану жінку
(вірш Юрія Липи)

О Боже, світлом Ти — у всьому,
І Твій закон — у кожнім дні, —
Прислухайсь голосу мойому
І в болю поможи мені.

Вогню нерівности дай міру
У тілі вутлому її,
Дай опановання і віру,
Очисти духа для сем’ї.

Марії Липі
(10. 1. 1935)
(вірш Юрія Липи)

Нехай світ радіє,
Що серед людей
Були Ви, надіє
Сердець.

Це ж Ваші жіночі очі
Кохали батька і сина, —
І Україна,
Широка, промінна,
З Ваших очей

Монах і Смерть
(вірш Юрія Липи)

Монах:
— Смерть — мій учитель, мій брат і мій рід,
З смерти зродивсь я, до смерти — мій хід.
Все, що — глибоке, то смерти слова,
Все, що найкраще, то смерти жнива.

Смерть:
— Сам ти родився на світ,
Сам попрощаєшся з ним, —
Не продай же себе ні за радости цвіт,
Ні за труду плід,
Ні за слави дим —
Будь твердим!