Посланіє до двох моїх братів
(поема/вірш Юрія Липи)
1Знаю, ви скажете, браття,Молодший і ти, старший,Що чоловік без завзяття —То чоловік без душі.Що годі бути суддею(Або й Богом самим, ще більш!)І розсипать над землею,Як благословенство, — вірш,І наче в світлі розвинутьСебе, — і так рости!Ох, чую, — мене покинуть,Покинуть мене брати!А я, однак, став би, і ріс би,І сіяв радість життяКрізь мури, стіни і призьбиБудив би, грів чуже “я”.
Детальніше: Юрій Липа — Посланіє до двох моїх братів — поема/вірш