Чернь
(вірш Юрія Липи)

То є тіло тяжке, більмооке, жабине, руїнне,
Смішно хитре, голодне до крови, до гвалту, до крику,
Вал високий, багатоокий, що котиться, плине
Над усе, що ясне, що струнке, що єдине, велике...

Ненависть
(вірш Юрія Липи)

1
Ми — каміння важке в Божій долоні
Висимо в повітрі
Безсонні
Над вами, що підступні, хитрі...
Над плетивом убивства, крадіжки, обману
Ми, — що чуємо кожний крик, як рану, —
Як каміння гнівне в Божій долоні,
Висимо над вами
Безсонні.

Сімнадцятий
(вірш Юрія Липи)

1
...Блискуча вість!
Це — Слава, празниковий гість
Під торох мужній барабану
Веде, веде колись приспану
Юрбу розгойданих облич!
Це річ заліза — вища річ,
Це в блиску й сколиху багнетів,
В киванню мудрих кулеметів,
В перекликанню прапорів —
Непереможності! порив!

Батькові
(вірш Юрія Липи)

І
Шляхотнеє чоло мойого Батька
Укрийте поцілунками троянд
І в рученьки його вкладіте берла
Од трьох світів, сотворених суквітно:
Золотохвильних, теплих нив південних,
Високих гір, блакитноверхих гір,
І моря, моря, що буяє вічно...
II
В моїй країні пишній,
Мій Батеньку, творіте службу Божу,
З життям людським довічно будьте злиті!

У цім селі
(вірш Юрія Липи)

У цім селі останній, темний дім —
Самотний, мов на краю світа.

Шоса не спинена селом малим
Пливе туди, де ніч розкрита.

Осінній день
(вірш Юрія Липи)

Володарю — пора! Було величне літо,
Час затінити сонця дзиґарі
І випустить вітри на ниви ситі.

Хай будуть овочі останні зрілі,
Дай їм ще дві з найгарячіших днин
До повноти заклич, в останній хвилі
Зміни їх солодощі в тяжкоплинність вин.

Посланіє до двох моїх братів
(поема/вірш Юрія Липи)

1
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.

Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш,

І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!

А я, однак, став би, і ріс би,
І сіяв радість життя
Крізь мури, стіни і призьби
Будив би, грів чуже “я”.

Князь полонений
(поема/вірш Юрія Липи)

1
Господь міцним мене створив
І душу дав нерозділиму;
І вчув я шум весняних нив:
“Звільни вівтар Єрусалиму!”

Лунало в палацах, як ріг:
“Град Божий визволь із полону, —
Там, на розтоці всіх доріг,
Земля прикраситься в корону!”

Де стану, — Божі вістовці
Кладуть у душу слово Боже!
І берло у моїй руці
Вказало далечі ворожі.