Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 73
У Львові, а згодом в Одесі та Києві оживають імена Івана та Юрія Липів, імена батька й сина. Обидва лікарі, обидва письменники, колись знані й забуті в радянські часи, – як сказав письменник Валерій Шевчук на ювілейному вечорі в Києві, – забуті четвертою ступінню забуття. Могилки притоптані й пісочком присипані. Та нічого в цьому світі не сховаєш і все з часом вияснюється, оживає. Так сталося з моїм Родом, так сталося з Україною.
Ім’я Юрія Липи ще мало відоме на сході України. А писати про нього почав у 1989 році в Києві історик Василь Марочкін. Його стаття в київській газеті «Молода гвардія», під назвою «Ех, виорю небо орлами...», стала для мене начебто візитною карткою, яка відчиняла тоді мені двері і до спецсховищ бібліотек, і до переполоханих людських сердець.
Це був початок пошуків, котрі не скінчились й донині. І хто знає, коли скінчиться ота моя «хресна дорога» в пошуках рідного батька, може, й ніколи. Бо була це людина, яку не можна всю до дна розгадати навіть тому, хто його знав, а мені тепер, читаючи й слухаючи спогади різних людей, хіба що інтуїтивно вдається вловити характер і велич духа та розуму рідного батька.
- Деталі
- Перегляди: 56
"Українська жінка" - стаття Юрія Липи,
написана 1938 року, в якій автор розглядає питання
ключової ролі жінки у становленні українського роду
Про Юрія ЛИПИ ► тут
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=z2pTi2T8YJ8
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
- Деталі
- Перегляди: 79
“Українська раса” - праця Юрія Липи 1937 року,
в якій він, спираючись на дослідження українського історика і етнографа,
Вадима Щербаківського, впроваджує поняття “української раси” - роду із особливим характером,
відмінного від інших націй (автор акцентує увагу, що йдеться не про “вищість” чи “виключність”,
як у германців того періоду, а про "відмінність",
однак природним є любити і вважати свій рід, родину кращою).
Свідомість власної раси в українців (У оригіналі праці назви розділів відсутні, їх додано для зручності).
“Тепер лишень роки небезпеки й проб для України показали,
що нарід мусить мати свій характер і має кожен,
і що обов’язком еліти є пізнати і культивувати
й досконалити характер власного народу.
Всі народи й раси відчувають небезпеку довкола себе як найглибше.
А в пізнанню себе є найсильніша зброя.
Вона дає можливість творити події, і не тільки підлягати їм”
(Юрій Липа, “Українська раса”).
Про Юрія ЛИПИ ► тут
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=22Ccpmkncug
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
- Деталі
- Перегляди: 69
02 серпня 2024 року в Яворівській міській бібліотеці імені Юрія ЛИПИ
відбулися Липівські читання - "Актуальність державотворчих ідей Юрія Липи в контексті сьогодення".
Мета – вшанування історичної пам’яті та збереження імені Юрія Липи та актуалізації його спадщини.
Юрій Липа відноситься до тієї когорти українських національних діячів, які своїм життям і смертю продемонстрували
вищий ступінь жертовного служіння Україні.
Надзвичайно плідна та багатогранна постать
в історії української культури і літератури ХХ століття.
Лікар і громадсько-політичний діяч, поет, прозаїк, історіософ і політолог, він залишив по собі величезну творчу спадщину.
Яворівська міська бібліотека імені Юрія ЛИПИ ► тут
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=Y1ByGGxGn7c
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
«Каменярівські зустрічі» — директор видавництва «КАМЕНЯР» Дмитро Сапіга та наші гості розповідають про наші каменярівські книги, книговидання та інші наші новинки. Каменярівські зустрічі — це чудовий спосіб обмінюватися ідеями, знайомитися з творчістю авторів та насолоджуватися літературою на нашому youtube каналі https://www.youtube.com/@kamenyar
Детальніше: Липівські читання - Актуальність державотворчих ідей Юрія Липи в контексті сьогодення
- Деталі
- Перегляди: 65
"Каменярівські зустрічі №49"
на нашому youtube каналі
В цьому випуску ми починаємо нову розповідь про одного звитяжця української історії,
української філософії, українського мислення, української громадської діяльності,
красного письменства зрештою розповідь про людину,
яка вісімдесят років тому лихою кагебісткою рукою була відправлена на той світ у вічність це Юрій ЛИПА.
Цим відео ми започатковуємо проект Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?..
https://www.youtube.com/watch?v=lHXoOo6cepE
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр
«Каменярівські зустрічі» — директор видавництва «КАМЕНЯР» Дмитро Сапіга та наші гості розповідають про наші каменярівські книги, книговидання та інші наші новинки. Каменярівські зустрічі — це чудовий спосіб обмінюватися ідеями, знайомитися з творчістю авторів та насолоджуватися літературою на нашому youtube каналі https://www.youtube.com/@kamenyar
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
Детальніше: Юрій ЛИПА - 80 РОКІВ ПАМ'ЯТІ ЧИ... БЕЗПАМ’ЯТСТВА?..
- Деталі
- Перегляди: 73
Українські герої – це висловники туги і праці багатьох поколінь.
Будь приготовлений до власної історії!
- Деталі
- Перегляди: 71
про одного звитяжця української історії,
української філософії,
українського мислення,
української громадської діяльності,
красного письменства,
зрештою розповідь про людину, яка вісімдесят років тому
лихою кагебісткою рукою була відправлена на той світ у вічність
це Юрій ЛИПА.
В цьому розділі ми будемо публікувати
уривки з творів Юрія ЛИПИ
- Деталі
- Перегляди: 84
(пол. Zbigniew Herbert; 29 жовтня 1924, Львів — 28 липня 1998, Варшава)
польський поет, есеїст, драматург. Кавалер Ордену Білого Орла.
Життєпис
Родина Гербертів — імовірно, англійського походження; прибула до Галичини з Відня. Батько поета за лінією матері (Марії з Балабанів) мав вірменське походження (З. Герберт згадав її у статті «Вірменська бабуся»). Був охрещений у костелі Святого Антонія.
Навчався у VIII львівській гімназії імені Короля Казимира Великого (у радянські часи — львівська середня школа № 14, нині — корпус УКУ).