Випадкові книги


Базен Ерве. Сім'я Резо. Роман
50.00 грн.
Байдаченко Настя. Жан без Страху
50.00 грн.

Деталі
Перегляди: 7936
Леся Українка

Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія, Російська імперія — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Тифліська губернія, Російська імперія (нині Грузія)) — українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження.
Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).

 Походження

Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — дворянка за походженням, поетеса й дитяча письменниця під псевдонімом Олена Пчілка, була активісткою українського жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Олена Пчілка займалася всебічною освітою, підтримкою творчості та лікуванням Лариси Косач (приватні педагоги, публікації, подорожі), і виховувала доньку сильною людиною без надмірного виявлення почуттів. Слід цієї «paidei» можна знайти в кожному творі «поодинокого мужчини».
Батько, Петро Антонович Косач — дворянин, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис, дійсний статський радник, повітовий маршалок.
Дядько — Михайло Драгоманов, учений, громадський діяч, перед вимушеною еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював з Франком. Формував характер племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, допомагав як літературний критик і фольклорист.
Мала старшого брата Михайла та молодших — Ольгу, Оксану, Миколу та Ізидору Косачів.
Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 — весна 1879), Луцьку (весна 1879 — травень 1882), у селі Колодяжне (з травня 1882), що під Ковелем. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти; влаштовували вечори і домашні концерти. Лариса Косач мала винятково сприятливі обставини для шліфування вродженого мистецького хисту.

Деталі
Перегляди: 9
Ще не пропало
(вірш Івана Франка)
1

Не раз думка гуляє
По ярах, по долинах,
Гриби в лісі збирає,
Зависа на вершинах,
Дише воздухом чистим,
Смерековим бальзамом,
Грає з сонцем огнистим
Над обваленим трамом,
Грає з мушок роями
Над потоком журливим,
П’є жадними устами
З джерела чисту воду
І вдиха прохолоду
Вдохом довгим, тужливим.

Деталі
Перегляди: 8
Військо тіней
(Воєнна пригода з р. 1167)
(вірш Івана Франка)
Пішов Володар Глібович
На Полоцьк воювати;
Пішов Всеслав Василькович
Із мужами полоцькими
Супроти нього стати.
Володар же, дізнавшися,
Що виступа Всеслав,
Не дав йому зладнатися,
Із силами зібратися
Полкам його не дав.
Зненацька вдаривши на них,
Багато їх побив,
Ще більше у полон побрав,
І села їх палив та драв,
Шкід много їм робив.

Деталі
Перегляди: 42
Наймит
(вірш Івана Франка)
В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга –
Так бачу я його;
Нестаток, і тяжка робота, і натуга
Зорали зморшками чоло.
Душею він дитя, хоч голову схилив,
Немов дідусь слабий,
Бо від колиски він в недолі пережив
І в труді вік цілий.
Де плуг його пройде, залізо де розриє
Землі плідної пласт,
Там незабаром лан хвилясте жито вкриє,
Свій плід землиця дасть.

Деталі
Перегляди: 57
Каменярі
(вірш Івана Франка)
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод.

Деталі
Перегляди: 56
Беркут
(вірш Івана Франка)
З укритого гнізда в скалистій десь щілині
З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині –
З таємних мов джерел гнівлива думка рветься,
Облетить світ, і аж о неба звід опреться,
І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе,
І зве: «Де правда та? Де ти, великий боже?

Деталі
Перегляди: 59
БІОГРАФІЯ ІВАНА ФРАНКА

Іван ФранкоІван ФРАНКО
(27 серпня 1856 - 28 травня 1916)

видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист,
перекладач, науковець, громадський і політичний діяч.
Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895),
дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899),
почесний доктор Харківського університету (1906). Член Товариства «Просвіта». 

Іван Якович Франко (27 серпня 1856, Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська Імперія — 28 травня 1916, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина) — видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Товариства «Просвіта».
Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.

Деталі
Перегляди: 18
Іван Липа: Ніхто з нас не схибне в бік, не покине своєї матері України.
Ми повинні віддати всі свої сили на те, щоб визволити свою націю з-під гніту
Іван Липа – український громадський і політичний діяч, письменник – народився 24 лютого 1865 року в Керчі. Початкову освіту здобув у народній школі, яку закінчив із відзнакою. Потім навчався в місцевій гімназії. Науки давалися хлопцю легко, тому також і цей заклад він закінчив блискуче. У 1888 році став студентом Харківського університету, обравши медичний факультет.
У 1891-му разом із Борисом Грінченком та Миколою Міхновським поїхав до Канева на Тарасову гору.
“Через увесь день чулась якась невидима присутність між нами генія <…> Не можна й вимовити, слова задля того дуже слабі, яке дуже глибоке й вельми незвичайне вражіння лишив по собі на мене той день <…> Велика й незабутня могила генія міцно і чарівно з’єднала нас любов’ю. Дух же Тарасів був між нами німим і невидимим свідком нашої присяги, що ніхто з нас не схибне в бік, не покине своєї матері України”, – писав Іван Левкович Липа.
Велич Кобзаря надихнула Липу створити гурток “Братство тарасівців” – таємну політичну організацію. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Шевченка. Головний статут організації – віддати всі свої сили на те, щоби визволити свою націю з того гніту, в якому вона тоді перебувала.
Іван Липа, 1881 рік
Ідею братерства підтримало чимало українських діячів: Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, Володимир Самійленко, Микола Міхновський, Мусій Кононенко та багато інших.

  1. Іван Липа — У ТЮРМІ — вірш
  2. Іван ЛИПА. 24 лютого 2025 року 160-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ
  3. Іван ЛИПА. 24 лютого 2025 року 160-та річниця з дня народження Івана ЛИПИ. Тринадцять притч
  4. Тетяна Говорова читає вірш - Іван Липа - Геній
  5. Іван ЛИПА | Тринадцять притч | Притчі тарасівця
  6. Іван Липа — біографія
  7. Книжкова полиця №01
  8. Книжкова полиця №02

Видатні Українці - Видавництво «КАМЕНЯР» публікує про видатних Українців, їхнє життя та творчість

Книжкова полиця