23 травня 2024 року
на нашому youtube каналі
Вшанування пам'яті Юрія Липи - апостола нового українства 

5 травня 2024 ми відзначаємо 124-ю річницю від дня народження ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ, МИСЛЕННИКА, ІСТОРІОСОФА, ГЕОПОЛІТИКА, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧЯ, ЛІКАРЯ, ПИСЬМЕННИКА, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ — Юрія ЛИПИ
19 серпня 2024 ми будемо вшановувати 80 - річницю з дня смерті Юрія Липи.


Пропонуємо Вам, відео з ТРК ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ. Проєкти "Інтерв’ю на ПЕРШОМУ ЗАХІДНОМУ",
в рамках Вшанування пам'яті Юрія Липи - апостола нового українства,
гості Зоряна Іванків (голова клубу імені Юрія Липи Українського лікарського товариства у Львові),
та Дмитро Сапіга (директор видавництва "Каменяр").
Ведучий Роман Шостак.
Оригінал відео ► https://www.youtube.com/watch?v=MdAdKzXMpr0
Перший Західний ► https://1zahid.com/projects/intervyu-na-pershomu-zahidnomu/vshanuvannya-pam-yati-yuriya-lypy-apostola-novogo-ukrayinstva/


Про Юрія Липу тут
Біографія Юрія Липи тут


«Каменярівські зустрічі» — директор видавництва «КАМЕНЯР» Дмитро Сапіга та наші гості розповідають про наші каменярівські книги, книговидання та інші наші новинки. Каменярівські зустрічі — це чудовий спосіб обмінюватися ідеями, знайомитися з творчістю авторів та насолоджуватися літературою на нашому youtube каналі https://www.youtube.com/@kamenyar  

Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html


https://www.youtube.com/watch?v=WlTGe_X6t-k

#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Юрій_Липа

23 травня в Україні День Героїв — борців за свободу країни,
починаючи від лицарів часів Київської Русі

і до учасників Революції Гідності,
бійців АТО/ООС на Донбасі,
нинішніх захисників України.

23 травня в Україні День Героїв — борців за свободу країни
2024 року це свято має особливу цінність,
адже всіх громадян країни можна назвати героями,

які по-своєму протистоять російській окупації.
Всі наші мужні воїни ЗСУ є ГЕРОЯМИ.

22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі

Тарас ШЕВЧЕНКО. Чернеча гора в Каневі



1861 відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі. З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві “Кременчук” перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Влітку 1884 року на Таросовій горі збудували перший народний музей – “Тарасову світлицю”, а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проектом В. Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник “Могила Т. Г. Шевченка”; бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році.

Тарас Шевченко
Як умру, то поховайте… (Заповіт)


Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Книги про вишиванки, які є в наявності у видавництві "КАМЕНЯР":

trypilska 00 small
Анна Кульчицька. Орнамент трипільської культури і українська вишивка ХХ століття.
ІSВХ 5-7702-1092-3
придбати книгу можна тут


Чумарна Марія. ВИШИВАННЯ ДОЛІ. - Львів: Апріорі, 2009. - 88 с.: іл. ISBN 978-966-2154-18-4
Чумарна Марія. ВИШИВАННЯ ДОЛІ. - Львів: Апріорі, 2009. - 88 с.: іл.
ISBN 978-966-2154-18-4
придбати книгу можна тут


Липа Юрій. Суворість [Текст]: [вірші]; перевидання за збіркою 1931 р. / Юрій Липа; Післяслово  Миколи Крупача. – Львів: Каменяр, 2014. – 79 с. : іл.  – (Біб-ка Благод. фонду «Призначення» ім. Юрія Липи. Число 5). ISBN 978-966-607-285-1
Свйонтек Iрина. Покутські вишивки Прикарпаття. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту. Перший мистецький альбом. - Львів : Апріорі, 2013. - 260 с.: іл.
ISBN 978-617-629-078-0
придбати книгу можна тут

 

16 травня 2024 - День вишиванки.
 
Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. Під час війни вишиванка стала ще одним символом єдності українців між собою. У цей день усі українці йдучи на роботу чи навчання одягають вишиванки. У такий спосіб українці демонструють, що вишиванка – це одяг не лише на свята, адже вишиванка є генетичним кодом українців...
День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. В цей день немає обов’язкових заходів окрім одягання вишиванки. Протягом всієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – просто одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
Книги про вишиванки, які є в наявності у видавництві "КАМЕНЯР":

Видавництво «КАМЕНЯР» вітає своїх прихильників та шанувальників книги,
наших авторів і клієнтів з Міжнародним днем сім'ї.😀😀😀

Уривок з книги Юрія ЛИПИ - “Українська раса”
* * *

Подружжя – обов’язок


Не тільки прохарчування, умовини побуту та виховання обходить державу, – обходить її не менше й подружжя.

Жінок родиться приблизно стільки ж, що й мужчин, – тому кожна жінка має бути одружена. Одруження – це обов’язок жінки супроти власного роду.

Помагає їй у тому в разі потреби держава. Бо не можна толерувати статевого марнотратства ані в жінки, ані в мужчини. Уяснім собі те, що 300 яйцеклітин кожної Українки, як і 1500 еякуляцій кожного Українця, – це такий самий скарб для держави, як, скажімо, енергетичні запаси, або поклади заліза, вугілля чи нафти. До статевого життя підходить держава, як до певної правди статей, згідно з традицією культури.

Взагалі, статеве життя обходить державу ще й тому, що, ставлячи на перше місце подружжя, бере вона під стислий контроль ціле позаподружнє життя та спеціальні, споріднені з тим життям розривки, які можуть шкодити подружжю.

14 травня День народження Стефаника Василя Семеновича

Український письменник,
майстер експресіоністичної новели,
громадський діяч, політик.
Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії.
Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.
 
14 травня — День народження Стефаника Василя Семеновича (14 травня 1871, Русів (нині Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936 ) Український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії. Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.  
Василь Семенович Стефаник 
(14 травня 1871, Русів (нині Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936 )

Біографія - Василя Стефаника 

Василь Семенович Стефаник (14 травня 1871, Русів (нині Івано-Франківської області) — 7 грудня 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії. Зять священника УГКЦ, посла Галицького сейму Кирила Гаморака.
Дитинство
Народився 14 травня 1871 року в селі Русів, Снятинського району, Івано-Франківської області, в сім'ї заможного селянина Семена Стефаника. Батько отримав у спадок 18 морґів поля, на початку XX ст. мав уже 180. Змалку був дуже відданий матері, цю любов проніс через усе життя. Батько був працьовитим, але мав непростий, інколи авторитарний характер. На освіту сина грошей не шкодував, але долю спланував сам, не зважаючи на його думку. Дитячі роки пройшли в атмосфері прадавніх традицій і звичаїв Покуття, тоді ж пізнав таємничий світ народних пісень, казок, легенд, переказів, познайомився з селянським побутом. Змалечку пас овець, їздив з батьком у поле. Мав двох рідних братів (Володимира і Юрія) та двох сестер. Від матері та старшої сестри Марії навчився співати.