Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 461
ЧЕРВОНЕ
(вірш Юрія Липи)
Всюди навколо палають криваві вогні...
Їде Червоний там хтось на високім коні;
Кінь з брязкотінням ступає по людських кістках;
Вороном чорним кружляє над селами Жах.
(вірш Юрія Липи)
Всюди навколо палають криваві вогні...
Їде Червоний там хтось на високім коні;
Кінь з брязкотінням ступає по людських кістках;
Вороном чорним кружляє над селами Жах.
- Деталі
- Перегляди: 455
БАЛАДА
(вірш Юрія Липи)
(вірш Юрія Липи)
І
Шумлять гаї улітку, Іде стрілець — юнак;
Іде, зриває квітку, Кидає в сагайдак.
Де лук, де лук, де стріли?
Загублені давно;
Б’ють промені щосили В небеснеє вікно.
Де здобич і пожива, Кого уполював? — Лиш усмішка щаслива До квітів і до трав.
II
На радісній поляні Дзвенить за ментом мент, Там ясноокій Пані
Біліє постамент.
— О Рідна і Єдина,
І Світла, і Свята,
Найвищая, Незмінна, Величная Мета! —
Хвилини у гонитві Спинили бистрий біг, Се — в радісній молитві Юнак край любих ніг.
- Деталі
- Перегляди: 399
ЩОДЕННИЙ БІЙ
(вірш Юрія Липи, збірка "Вірую" (1938 рік)
1
Неправдою – кожні стіни,
Перегороди і стелі,
Коли чую голос змінний
Долі своєї;
Як ловлю той голос у сіті
Розуміння свого,
Голос глухий і неситий
Про здобич.
(вірш Юрія Липи, збірка "Вірую" (1938 рік)
1
Неправдою – кожні стіни,
Перегороди і стелі,
Коли чую голос змінний
Долі своєї;
Як ловлю той голос у сіті
Розуміння свого,
Голос глухий і неситий
Про здобич.
- Деталі
- Перегляди: 434
Прокляття
(вірш Юрія Липи)
Бездомних псів, що лижуть кість суху,
Надгороди притулком теплим, Боже,
Вкажи брудним ропухам купи листя
І гайворонам їх колючі гнізда.
(вірш Юрія Липи)
Бездомних псів, що лижуть кість суху,
Надгороди притулком теплим, Боже,
Вкажи брудним ропухам купи листя
І гайворонам їх колючі гнізда.
- Деталі
- Перегляди: 414
Сьогодні 5 травня 2025 року ми відзначаємо 125-у річницю від дня народження
ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ, МИСЛЕННИКА, ІСТОРІОСОФА,
ГЕОПОЛІТИКА, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧЯ, ЛІКАРЯ,
ПИСЬМЕННИКА, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ
Юрія Липи
ВИДАТНОГО УКРАЇНЦЯ, МИСЛЕННИКА, ІСТОРІОСОФА,
ГЕОПОЛІТИКА, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧЯ, ЛІКАРЯ,
ПИСЬМЕННИКА, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ
Юрія Липи
(5 травня 1900 - 19 серпня 1944)
https://www.youtube.com/watch?v=sURiVb1Wu6M
(Фільм Ганни Стоцької "Забуті імена" про Юрія ЛИПУ)
видавництво "КАМЕНЯР" вшановало пам'ять Юрія Липи в селі Бунів Яворівського району на Львівщині,
де він похований на місцевому кладовищі.
де він похований на місцевому кладовищі.
- Деталі
- Перегляди: 454
Виноградник
(вірш Юрія Липи)
Побачив видиво я. День сірів і в нім
З тисячолітніх соків лози виноградні
Препишні кетяги зродили в цілім полю.
Почув я голос: «То — вітчизни ґрона,
То — найбагатші жнива, що зросли з любови,
У дозріванню пишнім мислі, чину й літ».
Побачив видиво я. Всі на чорних конях
Безжалісні їздці один за одним гнали
І, наче в помсті, тратували стиглий сад.
І страх мене вгорнув. Вони ж топтали жнива
Свойого краю й крови, і були свої це
З тавром скажености, і страху, і зневіри.
(вірш Юрія Липи)
Побачив видиво я. День сірів і в нім
З тисячолітніх соків лози виноградні
Препишні кетяги зродили в цілім полю.
Почув я голос: «То — вітчизни ґрона,
То — найбагатші жнива, що зросли з любови,
У дозріванню пишнім мислі, чину й літ».
Побачив видиво я. Всі на чорних конях
Безжалісні їздці один за одним гнали
І, наче в помсті, тратували стиглий сад.
І страх мене вгорнув. Вони ж топтали жнива
Свойого краю й крови, і були свої це
З тавром скажености, і страху, і зневіри.
- Деталі
- Перегляди: 385
І прийде час
(вірш Юрія Липи)
І
І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться ще вчинки-фарисеї
І відчитають лживі обіцянки,
І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх;
І прийдуть ще повії по заплату.
Ти всіх приймеш без слова. Тільки станеш
І вислухаєш кпин, погроз і лайок,
І сповнишся гіркотою страшною,
І, очі звівши, скажеш: — Боже, де Ти, де Ти?
І на той жаль бездонний Світло скаже: — Тут.
І на той смуток Світло загориться,
І юрби вчинків, з’єднані у Світлі,
Закаменіють, збліднуть, відійдуть,
І врешті будеш ти із Світлом сам на сам,
Чого був спрагнений ти все життя…
Лишень, відходячи, зупиняться два вчинки,
Найліпший і найгірший, озирнуться й скажуть:
— Так, це була людина,— й відійдуть, обнявшись.
(вірш Юрія Липи)
І
І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться ще вчинки-фарисеї
І відчитають лживі обіцянки,
І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх;
І прийдуть ще повії по заплату.
Ти всіх приймеш без слова. Тільки станеш
І вислухаєш кпин, погроз і лайок,
І сповнишся гіркотою страшною,
І, очі звівши, скажеш: — Боже, де Ти, де Ти?
І на той жаль бездонний Світло скаже: — Тут.
І на той смуток Світло загориться,
І юрби вчинків, з’єднані у Світлі,
Закаменіють, збліднуть, відійдуть,
І врешті будеш ти із Світлом сам на сам,
Чого був спрагнений ти все життя…
Лишень, відходячи, зупиняться два вчинки,
Найліпший і найгірший, озирнуться й скажуть:
— Так, це була людина,— й відійдуть, обнявшись.
- Деталі
- Перегляди: 432
Вино тарантулів
(вірш Юрія Липи, збірка "Вірую" (1938 рік)
В солончаках понурого Сивашу,
В Херсонських прибережжях, чи в Криму
В глибоких норах павуки жорстокі,
Тарантули, ховаються, ждучи
Живої здобичі, щоб затруїть на смерть.
(вірш Юрія Липи, збірка "Вірую" (1938 рік)
В солончаках понурого Сивашу,
В Херсонських прибережжях, чи в Криму
В глибоких норах павуки жорстокі,
Тарантули, ховаються, ждучи
Живої здобичі, щоб затруїть на смерть.