Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 195
Через два тижні Липи перебираються з Бунова на хутір Іваники. Ближче до лісу, на поміч своїм хлопцям, що воювали тоді за волю України, під їх охорону.
Був уже серпень, Спаса. В свято вся сім’я була в саду господаря Степана Кобилецького, в якого зупинилися на постій.
Раптом на вигоні, недалеко від саду, появилась бричка з військовими. Під’їхали ближче. Було їх четверо: два офіцери й два солдати совєтської армії. Вийшли з брички й попрямували в сад. Підійшли до Юрія Липи з коротким наказом: «Собірайся, ти нам нужен как врач». «Куди ви його забираєте?» – спитала переполохана мама Галина. Один з офіцерів відповів: «Не бойся, даю тебе чєстноє слово савєтскаво афіцера, што через два часа твой муж будєт здєсь». Отаке воно «савєтскоє чєстноє слово»: татуся рідного ми більше не бачили.
- Деталі
- Перегляди: 174
У той сам час Євген Маланюк малював Україну як безсилу бранку, яку на кожному роздоріжжі ґвалтував хижацький наїзник. Україна Донцова була «бестією без голови». Оптиміст Липа хотів збудити національну гордість».
При заснуванні «Танка» в Юрія Липи були великі й райдужні надії. «Пані Наталю! – пише він 1929 року в листі до Лівицької. – Певне, Ви дістали картку про засновання «Танка» (назва Маланюка) – групи націоналістів-літераторів. Літератур. Н. Вістник, можливо, що упаде, – тоді нехай не думають большевики і всяка большещанствующа дрянь, що нема на них міцного п’ястука. В кожному разі, як не журнал, то збірник повинні ми видати...»
- Деталі
- Перегляди: 197
Видавництво "КАМЕНЯР" випустило нову книгу:
Баран Володимир. Юрій Липа: думки крізь час (доповнена реальність)
![Баран Володимир. Юрій Липа: думки крізь час (доповнена реальність): До 80-річчя трагічної загибелі видатного українського мисленника: [Текст] / Володимир Баран. - Львів: Каменяр, 2024. - 19 с. - (Серія «Акценти»). ISBN 978-966-607-702-9](/images/Obkladynky/2024/Baran-00.jpg)
- Деталі
- Перегляди: 188
Побачив світ 6-тий том із зібрання творів Юрія ЛИПИ,
який вміщає його історіософську працю "Чорноморська доктрина"
Ватість:
Оправа, шитий блок 200 грн.
обкладинка, клеєний блок 180 грн.
Приймаються попереднє замовлення.
Відправлення книг розпочнеться із 10 вересня 2024 року
- Деталі
- Перегляди: 151
Корпорація «Чорноморе» мала два статути: один – явний, культурноосвітницький, другий – таємний, що мав за мету, завдання – виховання української еліти, керівників майбутньої Української держави, дипломатів. Була ще одна ділянка діяльності організації «Чорноморе» – це видавнича діяльність. Її видавнича спілка мала назву: «Український Чорноморський інститут», згодом – «Український океанічний і суходольний інститут». Про видання цих інституцій схвально обізвався митрополит Андрей Шептицький, в одному з листів до Юрія Липи (від 29.12.1942 р.) він пише: «...Добре, що можу до найщирішої подяки долучити для Вас і для Чорноморського інституту щирі побажання на Новий рік і Різдвяні свята. Дякую Вам і за те, що відновили давнє знайомство, перерване вже трилітньою війною...»
- Деталі
- Перегляди: 155
Восени 1918 року у Кам’янці на Поділлі відкрито перший Український державний університет на чолі з ректором проф. Іваном Огієнком. Туди поступає вчитись восени 1919 року Юрій Липа. Провчився він на юридичному факультеті два семестри, був одночасно й редактором університетського журналу «Нова думка». В той час у Кам’янці разом з урядом УНР перебуває Іван Липа. Згодом батько й син разом з урядом емігрують до Тарнова (Польща). Сім’я Липів – мама Марія Липа, бабуся Анна Липа – залишились в Одесі. Бабуся Анна померла в Одесі в 1921 році, мати – вчителька народної школи, філолог, авторка граматики української мови, що так і не була видана за радянських часів, любляча Юрасева мати Марія Липа, вірна подруга й помічник свого чоловіка, – померла в Одесі від менінгіту в 1935 році, не побачивши більше сина й чоловіка.
- Деталі
- Перегляди: 160
У Львові, а згодом в Одесі та Києві оживають імена Івана та Юрія Липів, імена батька й сина. Обидва лікарі, обидва письменники, колись знані й забуті в радянські часи, – як сказав письменник Валерій Шевчук на ювілейному вечорі в Києві, – забуті четвертою ступінню забуття. Могилки притоптані й пісочком присипані. Та нічого в цьому світі не сховаєш і все з часом вияснюється, оживає. Так сталося з моїм Родом, так сталося з Україною.
Ім’я Юрія Липи ще мало відоме на сході України. А писати про нього почав у 1989 році в Києві історик Василь Марочкін. Його стаття в київській газеті «Молода гвардія», під назвою «Ех, виорю небо орлами...», стала для мене начебто візитною карткою, яка відчиняла тоді мені двері і до спецсховищ бібліотек, і до переполоханих людських сердець.
Це був початок пошуків, котрі не скінчились й донині. І хто знає, коли скінчиться ота моя «хресна дорога» в пошуках рідного батька, може, й ніколи. Бо була це людина, яку не можна всю до дна розгадати навіть тому, хто його знав, а мені тепер, читаючи й слухаючи спогади різних людей, хіба що інтуїтивно вдається вловити характер і велич духа та розуму рідного батька.
- Деталі
- Перегляди: 142
"Українська жінка" - стаття Юрія Липи,
написана 1938 року, в якій автор розглядає питання
ключової ролі жінки у становленні українського роду
Про Юрія ЛИПИ ► тут
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання — https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=z2pTi2T8YJ8
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Видавництво_Каменяр