Іван КерницькийІван КЕРНИЦЬКИЙ
(12 серпня 1913 — 15 лютого 1983)

Іван Степанович Керницький (літературні псевдоніми і криптоніми: Ікер, Гзимс Іван, Папай; народився 12 серпня 1913, за іншими даними 12 чи 30 вересня, в селі Суходіл Бібрського повіту, нині Львівського району Львівської області — помер 15 лютого 1984 у Нью-Йорку, США)  — український письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист. Член Президії Об'єднання українських письменників «Слово», ініціатор допомогового фонду при Об'єднанні, співробітник пресових видань Тиктора у Львові та на еміграції.

Біографія

Все буде відомо
(вірш Юрія Липи)
Все буде відомо,— даремно ховаєш нужденність
Бажань похітливих, думок без сумління і страхи,
Все станеться явним,— даремно втікаєш від себе
У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.

В покорі просять покоління
(вірш Юрія Липи)
В покорі просять покоління:
— Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть Твої веління,
Як покоряти їм світи?

Будуччина — у Бога...
(вірш Юрія Липи)
Будуччина — у Бога. В Тебе — тільки труд
Виснажний, безустанний і відданий.
Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя твоє:
Як моря даль, — розгорненная праця

ЧЕРВОНЕ
(вірш Юрія Липи)
Всюди навколо палають криваві вогні...
Їде Червоний там хтось на високім коні;
Кінь з брязкотінням ступає по людських кістках;
Вороном чорним кружляє над селами Жах.

БАЛАДА
(вірш Юрія Липи) 

І
Шумлять гаї улітку, Іде стрілець — юнак;
Іде, зриває квітку, Кидає в сагайдак.
Де лук, де лук, де стріли?
Загублені давно;
Б’ють промені щосили В небеснеє вікно.
Де здобич і пожива, Кого уполював? — Лиш усмішка щаслива До квітів і до трав.
II
На радісній поляні Дзвенить за ментом мент, Там ясноокій Пані
Біліє постамент.
— О Рідна і Єдина,
І Світла, і Свята,
Найвищая, Незмінна, Величная Мета! —
Хвилини у гонитві Спинили бистрий біг, Се — в радісній молитві Юнак край любих ніг.

ЩОДЕННИЙ БІЙ
(вірш Юрія Липи, збірка "Вірую" (1938 рік)
1
Неправдою – кожні стіни,
Перегороди і стелі,
Коли чую голос змінний
Долі своєї;
Як ловлю той голос у сіті
Розуміння свого,
Голос глухий і неситий
Про здобич.

Прокляття
(вірш Юрія Липи)
Бездомних псів, що лижуть кість суху,
Надгороди притулком теплим, Боже,
Вкажи брудним ропухам купи листя
І гайворонам їх колючі гнізда.