СТРІЛЕЦЬ
(вірш Юрія Липи)
I
Шумлять гаї розвиті,
Іде стрілець-юнак,
Зриває квіт по квіті,
Кидає в сагайдак.
– Де лук, де лук, де стріли? –
Загублені вони;
Б’ють промені щосили
В поранні тумани.
– Де здобич і пожива,
Що, брате, вполював? –
Лиш усмішка щаслива
До квітів і до трав.

БАЛАДА
(БАЛЯДА)
(вірш Юрія Липи)
В’ється стежка між кущами,
Що чар-зіллям заросла,
Мліють трави під ногами
Від незримого весла.
Стій! Хатинка на узліссі
Невесела і смутна,
Троє воронів на стрісі,
Віє пусткою з вікна.

Львів 
(вірш Юрія Липи)
Могутен став він на земному лоні
І, повен пихи, голову підніс;
На степ подільський, буковинський ліс
Зорять Копця зіниці ясні й сонні;
Юр молитовно звів свої долоні,
В сильветах веж церковних біль завис,
Бо в місті пишному поломаний є кріс,
У місті Льва – забави вітрогонні…

Од одного царства несчисленного 
(вірш Юрія Липи)
Од одного царства несчисленного
До другого царства незміренного
Міст дугою зіп’явся;
На одному кінці лев уклався,
На другому – діти з смолоскипами,
І течуть тіні ріками
Через міст.

Тюрми і голод
(вірш Юрія Липи)
Тюрми і голод, нещастя, убивства й помори
Шли нам, Найвищий, бичуй нас, — нам певне потреба
Раз покоритися волі небес і молитись,
Раз у нужденність тілесности вчутись і впасти,

Все буде відомо
(вірш Юрія Липи)
Все буде відомо,— даремно ховаєш нужденність
Бажань похітливих, думок без сумління і страхи,
Все станеться явним,— даремно втікаєш від себе
У видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.

В покорі просять покоління
(вірш Юрія Липи)
В покорі просять покоління:
— Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть Твої веління,
Як покоряти їм світи?

Будуччина — у Бога...
(вірш Юрія Липи)
Будуччина — у Бога. В Тебе — тільки труд
Виснажний, безустанний і відданий.
Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя твоє:
Як моря даль, — розгорненная праця