Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 481
ВАСИЛИСК
(вірш Юрія Липи)
ВАСИЛИСК
(Василиск подібний до крилатого
дракона, одним своїм поглядом
убиває їдовитих плазунів. Він має на
голові діядему і світить білим
світлом, як розгнівається.
З середньовічних бестіаріїв)
Собі за знак я вибрав василиска:
Над стягами — його жорстокий зів,
І, сповнений отрутою князів,
Горить мій василиск у пітьмі бойовиска.
(вірш Юрія Липи)
ВАСИЛИСК
(Василиск подібний до крилатого
дракона, одним своїм поглядом
убиває їдовитих плазунів. Він має на
голові діядему і світить білим
світлом, як розгнівається.
З середньовічних бестіаріїв)
Собі за знак я вибрав василиска:
Над стягами — його жорстокий зів,
І, сповнений отрутою князів,
Горить мій василиск у пітьмі бойовиска.
- Деталі
- Перегляди: 425
Дозволь легенду сотворити мені
(вірш Юрія Липи)
* * *
Дозволь легенду сотворити мені
Про тебе, ясную, про тебе, що — без тіні,
Читати й змовкнути, коли в каміні —
Задумані вогні.
Лунає стиха давній менует,
І в серці радіснім наново розцвітає Життя
поем виспівливе, безкрає
В мереживах сильвет.
(вірш Юрія Липи)
* * *
Дозволь легенду сотворити мені
Про тебе, ясную, про тебе, що — без тіні,
Читати й змовкнути, коли в каміні —
Задумані вогні.
Лунає стиха давній менует,
І в серці радіснім наново розцвітає Життя
поем виспівливе, безкрає
В мереживах сильвет.
Детальніше: Юрій Липа — Дозволь легенду сотворити мені — вірш
- Деталі
- Перегляди: 461
Печаллю світ не заворожу
(вірш Юрія Липи)
* * *
Печаллю світ не заворожу,
І не для мене ся печаль,
Коли я фльоту днів ворожу
Вітаю усміхом: — Причаль!
(вірш Юрія Липи)
* * *
Печаллю світ не заворожу,
І не для мене ся печаль,
Коли я фльоту днів ворожу
Вітаю усміхом: — Причаль!
- Деталі
- Перегляди: 525
...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб
(вірш Юрія Липи)
* * *
...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб,
у печаль.
Безгомонні вітри ремигають, лежать у кущах,
Серцю жаль і не жаль, що життя віддітає,
мов птах,
Наче птах легкокрилий, веселий, манірний,
невірний...
(вірш Юрія Липи)
* * *
...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб,
у печаль.
Безгомонні вітри ремигають, лежать у кущах,
Серцю жаль і не жаль, що життя віддітає,
мов птах,
Наче птах легкокрилий, веселий, манірний,
невірний...
Детальніше: Юрій Липа —...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб — вірш
- Деталі
- Перегляди: 528
ЗАЙДИ
(вірш Юрія Липи)
Прийшли чужинці у село масними,
Прийшли, накрали й станули непишні, —
Щось дивного, незгідливого з ними
Було в цих білих хатах, цвіті вишні,
У цих тополях, що — немов сторожа,
(вірш Юрія Липи)
Прийшли чужинці у село масними,
Прийшли, накрали й станули непишні, —
Щось дивного, незгідливого з ними
Було в цих білих хатах, цвіті вишні,
У цих тополях, що — немов сторожа,
- Деталі
- Перегляди: 552
МІСТА
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЛТАВА
О чашо ніжности, безсмертная Полтаво,
О чашо радощів, зеленострунна пісне,
Ти — скерцо фарб, як пестощі первісні,
Ти — промениста прадідівська славо:
Гаї, гаї твої біжать у співнім танці,
І в селах вітер славить — шелевіє
Твоїх дівчат виспівливі сап’янці,
І погляд усміхнений, і загнуті вії.
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЛТАВА
О чашо ніжности, безсмертная Полтаво,
О чашо радощів, зеленострунна пісне,
Ти — скерцо фарб, як пестощі первісні,
Ти — промениста прадідівська славо:
Гаї, гаї твої біжать у співнім танці,
І в селах вітер славить — шелевіє
Твоїх дівчат виспівливі сап’янці,
І погляд усміхнений, і загнуті вії.
- Деталі
- Перегляди: 491
ТРИ БРАТИ
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЕТ
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.
Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш.
І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЕТ
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.
Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш.
І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!
- Деталі
- Перегляди: 541
Юрій Липа: А що ж є більше понад віру?
стаття Марися Тишкевич (інтернет-видання «Український інтерес»)
Юрій Липа – видатний український публіцист і філософ, діяч визвольного руху, автор геополітичної Чорноморської доктрини.
Юрій Іванович з’явився на світ 5 травня 1900 року в містечку Старі Санжари Полтавського повіту однойменної губернії (зараз це село Новосанжарського району Полтавської області) у родині Івана Липи – відомого українського громадсько-політичного діяча, письменника, учасника “Братства тарасівців”. Такою є офіційна версія його народження. Однак нещодавно дослідники з’ясували, що насправді хлопчик народився у родині священника Андрія Геращенка та після смерті матері був усиновлений Іваном Липою.
Від 1909 року Юрій мешкав у родині Лип під Одесою. Освіту здобув у четвертій гімназії Одеси, після чого вступив на юридичний факультет місцевого університету. З початком Української революції 1917-1921 років його названий батько Іван Липа став комісаром Одеси від Української Центральної Ради, а потім міністром культів (віросповідань) та міністром здоров’я. Він належав до Української партії соціалістів-самостійників.