Випадкові книги
- Деталі
- Перегляди: 2155
Видавництво "КАМЕНЯР" відзначає 109 річчю з дня народження Івана Керницького
(12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року)
16 серпня 2022 відбудеться черговий випуск нашого відеоблогу присвячений Івану керницькому.
"Каменярівські зустрічі №10"
на нашому youtube каналі
Цей випуск присвячений 109 річчю з дня народження Івана Керницького (12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року), уривки з книги Шах Тарас — Світ Івана Керницького, книга Івана Керницького — Мала проза, вшанування уродин Романа Лубківського (10 серпня 1941 року — 23 жовтня 2015 року) та вітання з Днем Народження Богдана Залізняка (11 серпня 1946 року), а також представлення нової книжки — Володимира Кузика — Дивниця.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання —https://www.kamenyar.com.ua/donate.html
https://www.youtube.com/watch?v=47qI68e-RU4
#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Іван_Керницький
Детальніше: Видавництво "КАМЕНЯР" відзначає 109 річчю з дня народження Івана Керницького
- Деталі
- Перегляди: 2693
Іван КЕРНИЦЬКИЙ
(12 серпня 1913 — 15 лютого 1983)
Іван Степанович Керницький (літературні псевдоніми і криптоніми: Ікер, Гзимс Іван, Папай; народився 12 серпня 1913, за іншими даними 12 чи 30 вересня, в селі Суходіл Бібрського повіту, нині Львівського району Львівської області — помер 15 лютого 1984 у Нью-Йорку, США) — український письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист. Член Президії Об'єднання українських письменників «Слово», ініціатор допомогового фонду при Об'єднанні, співробітник пресових видань Тиктора у Львові та на еміграції.
Біографія
- Деталі
- Перегляди: 9
(вірш Юрія Липи)
І
Шляхотнеє чоло мойого Батька
Укрийте поцілунками троянд
І в рученьки його вкладіте берла
Од трьох світів, сотворених суквітно:
Золотохвильних, теплих нив південних,
Високих гір, блакитноверхих гір,
І моря, моря, що буяє вічно...
II
В моїй країні пишній,
Мій Батеньку, творіте службу Божу,
З життям людським довічно будьте злиті!
- Деталі
- Перегляди: 7
(вірш Юрія Липи)
У цім селі останній, темний дім —
Самотний, мов на краю світа.
Шоса не спинена селом малим
Пливе туди, де ніч розкрита.
- Деталі
- Перегляди: 8
(вірш Юрія Липи)
Володарю — пора! Було величне літо,
Час затінити сонця дзиґарі
І випустить вітри на ниви ситі.
Хай будуть овочі останні зрілі,
Дай їм ще дві з найгарячіших днин
До повноти заклич, в останній хвилі
Зміни їх солодощі в тяжкоплинність вин.
- Деталі
- Перегляди: 7
(поема/вірш Юрія Липи)
1
Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.
Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш,
І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!
А я, однак, став би, і ріс би,
І сіяв радість життя
Крізь мури, стіни і призьби
Будив би, грів чуже “я”.
Детальніше: Юрій Липа — Посланіє до двох моїх братів — поема/вірш
- Деталі
- Перегляди: 8
(поема/вірш Юрія Липи)
1
Господь міцним мене створив
І душу дав нерозділиму;
І вчув я шум весняних нив:
“Звільни вівтар Єрусалиму!”
Лунало в палацах, як ріг:
“Град Божий визволь із полону, —
Там, на розтоці всіх доріг,
Земля прикраситься в корону!”
Де стану, — Божі вістовці
Кладуть у душу слово Боже!
І берло у моїй руці
Вказало далечі ворожі.
- Деталі
- Перегляди: 8
(вірш Юрія Липи)
Воїни генерала грають у карти,
Воїни не сплять, цідячи вино;
Терпкі жорстокі їхні вояцькі жарти, —
Воїни не сплять, цідячи вино.
Пан генерал скаче вночі по рівнині,
Першу зустрів маркитанку Любов:
В її подолі — хміль, її ніжки — звинні.
Генерал:
Добривечір, маркитанко Любов!
Де мій полк? я їду на параду.
Що з ним є, панно вірна і щира?