Видавництво "КАМЕНЯР" відзначає 109 річчю з дня народження Івана Керницького
(12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року) 
16 серпня 2022 відбудеться черговий випуск нашого відеоблогу присвячений Івану керницькому.


"Каменярівські зустрічі №10" 
на нашому youtube каналі 
Цей випуск присвячений 109 річчю з дня народження Івана Керницького (12 серпня 1913 року — 15 лютого 1984 року), уривки з книги Шах Тарас — Світ Івана Керницького, книга Івана Керницького — Мала проза, вшанування уродин Романа Лубківського (10 серпня 1941 року — 23 жовтня 2015 року) та вітання з Днем Народження Богдана Залізняка (11 серпня 1946 року), а також представлення нової книжки — Володимира Кузика — Дивниця.
Підтримка видавництва "КАМЕНЯР" на книговидання —https://www.kamenyar.com.ua/donate.html

https://www.youtube.com/watch?v=47qI68e-RU4


#Каменярівські_Зустрічі #Дмитро_Сапіга #Іван_Керницький

Іван КерницькийІван КЕРНИЦЬКИЙ
(12 серпня 1913 — 15 лютого 1983)

Іван Степанович Керницький (літературні псевдоніми і криптоніми: Ікер, Гзимс Іван, Папай; народився 12 серпня 1913, за іншими даними 12 чи 30 вересня, в селі Суходіл Бібрського повіту, нині Львівського району Львівської області — помер 15 лютого 1984 у Нью-Йорку, США)  — український письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист. Член Президії Об'єднання українських письменників «Слово», ініціатор допомогового фонду при Об'єднанні, співробітник пресових видань Тиктора у Львові та на еміграції.

Біографія

Людська душа, як дерево гіллясте...
(вірш Юрія Липи)
Людська душа, як дерево гіллясте,
як дерево гіллясте при дорозі.
І з вихором дорожнім прилітають
і осідають біси на деревах.

Голос забитого
(вірш Юрія Липи)
Вознесіте знамено
Святого , великого краю!
Говорить серце натхненно,
Говорить серце: "Я знаю!

Вісь
(вірш Юрія Липи)
Міг твій прадід розорювать плугом
І Південь, і Північ
В одну розпросторену ниву.
Міг твій прадід все змести вороже,
Загарбати і здвигнуть цю землю.

Бог і непримиримість
(вірш Юрія Липи)
Ми – Нація, сузір'я міліонів,
Ми – серце воль, ми – буйна кузня сили,
Що розсипає блиски, що як громи-стріли,
І думці не догнать тих громів-перегонів, –
Ми – Нація, сузір'я міліонів!

Україно
(вірш Юрія Липи)
Україно, рівнино жорстокого бою і слави,
Мов надхненне знамено, сколихане в сонце, угору,
Краю знаків зловісних і віщих, таємних і дивних,
О, прокляття моє богорівне, прокляття простору!

КАМ’ЯНЕЦЬ
(вірш Юрія Липи)
Цей Лучник спить. Упав додолу лук.
Фортеці обрис думає в тривозі:
— Чи ж Лучника розбудять ще погрози,
Пожари сел і гарб турецьких стук?