ЛИШ КОРОЛЕМ
(вірш Юрія Липи)
Консул Корнелій Клеменс рік: “Я хочу,
щоб кожний із рабів моїх свій труд
дістав приділений на схильність і охоту;
лиш, що охоче робим, робим добре.
Людина на фальшивім місці — півлюдини,
Гончар найліпший — кепський є городник”.

Свої об’їздом землі оглядавши,
раз він узрів раба, що серед куп каміння
незграбно, безпорадний, працював на шосі;
б’ючи непевно молотом великим,
нівечив раз у раз скривавленії пальці.

ВАСИЛИСК
(вірш Юрія Липи)
ВАСИЛИСК

(Василиск подібний до крилатого
дракона, одним своїм поглядом
убиває їдовитих плазунів. Він має на
голові діядему і світить білим
світлом, як розгнівається.
З середньовічних бестіаріїв)

Собі за знак я вибрав василиска:
Над стягами — його жорстокий зів,
І, сповнений отрутою князів,
Горить мій василиск у пітьмі бойовиска.

Дозволь легенду сотворити мені 
(вірш Юрія Липи)
* * *

Дозволь легенду сотворити мені
Про тебе, ясную, про тебе, що — без тіні,
Читати й змовкнути, коли в каміні —
Задумані вогні.

Лунає стиха давній менует,
І в серці радіснім наново розцвітає Життя
поем виспівливе, безкрає
В мереживах сильвет.

Печаллю світ не заворожу 
(вірш Юрія Липи)
* * *

Печаллю світ не заворожу,
І не для мене ся печаль,
Коли я фльоту днів ворожу
Вітаю усміхом: — Причаль!

...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб 
(вірш Юрія Липи)
* * *

...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб,
у печаль.
Безгомонні вітри ремигають, лежать у кущах,
Серцю жаль і не жаль, що життя віддітає,
мов птах,
Наче птах легкокрилий, веселий, манірний,
невірний...

ЗАЙДИ
(вірш Юрія Липи)
Прийшли чужинці у село масними,
Прийшли, накрали й станули непишні, —
Щось дивного, незгідливого з ними
Було в цих білих хатах, цвіті вишні,
У цих тополях, що — немов сторожа,

МІСТА
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЛТАВА

О чашо ніжности, безсмертная Полтаво,
О чашо радощів, зеленострунна пісне,
Ти — скерцо фарб, як пестощі первісні,
Ти — промениста прадідівська славо:

Гаї, гаї твої біжать у співнім танці,
І в селах вітер славить — шелевіє
Твоїх дівчат виспівливі сап’янці,
І погляд усміхнений, і загнуті вії.

ТРИ БРАТИ
(вірш Юрія Липи)
1. ПОЕТ

Знаю, ви скажете, браття,
Молодший і ти, старший,
Що чоловік без завзяття —
То чоловік без душі.

Що годі бути суддею
(Або й Богом самим, ще більш!)
І розсипать над землею,
Як благословенство, — вірш.

І наче в світлі розвинуть
Себе, — і так рости!
Ох, чую, — мене покинуть,
Покинуть мене брати!