ЛИШ КОРОЛЕМ (вірш Юрія Липи)Консул Корнелій Клеменс рік: “Я хочу, щоб кожний із рабів моїх свій труд дістав приділений на схильність і охоту; лиш, що охоче робим, робим добре. Людина на фальшивім місці — півлюдини, Гончар найліпший — кепський є городник”.
Свої об’їздом землі оглядавши, раз він узрів раба, що серед куп каміння незграбно, безпорадний, працював на шосі; б’ючи непевно молотом великим, нівечив раз у раз скривавленії пальці.
(Василиск подібний до крилатого дракона, одним своїм поглядом убиває їдовитих плазунів. Він має на голові діядему і світить білим світлом, як розгнівається. З середньовічних бестіаріїв)
Собі за знак я вибрав василиска: Над стягами — його жорстокий зів, І, сповнений отрутою князів, Горить мій василиск у пітьмі бойовиска.
...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб (вірш Юрія Липи)* * *
...І остання заплакана хмарка сховалась у глиб, у печаль. Безгомонні вітри ремигають, лежать у кущах, Серцю жаль і не жаль, що життя віддітає, мов птах, Наче птах легкокрилий, веселий, манірний, невірний...
ЗАЙДИ (вірш Юрія Липи)Прийшли чужинці у село масними, Прийшли, накрали й станули непишні, — Щось дивного, незгідливого з ними Було в цих білих хатах, цвіті вишні, У цих тополях, що — немов сторожа,